1 Mluvím pravdu v Kristu, nelžu, a dosvědčuje mi to mé svědomí v Duchu svatém,2 že mám velký zármutek a neustálou bolest ve svém srdci.3 Přál bych si sám být proklet a odloučen od Krista Ježíše za své bratry, za lid, z něhož pocházím.4 Jsou to Izraelci, jim patří synovství i sláva i smlouvy s Bohem, jim je svěřen zákon i bohoslužba i zaslíbení,5 jejich jsou praotcové, z nich rodem pochází Kristus. Bůh, který je nade všemi, buď pochválen na věky, amen. 6 Ne že by slovo Boží selhalo. Vždyť ne všichni, kteří jsou z Izraele, jsou Izrael,7 ani nejsou všichni dětmi Abrahamovými jen proto, že jsou jeho potomci, nýbrž ‚z Izáka bude povoláno tvé potomstvo‘, to jest:8 dětmi Božími nejsou tělesné děti, nýbrž za potomky se považují děti zaslíbené.9 Slovo zaslíbení zní takto: ‚V určený čas přijdu, a Sára bude mít syna.‘10 A nejen to: také Rebeka měla obě děti z téhož muže, z našeho praotce Izáka;11 ještě se jí nenarodily a nemohly učinit nic dobrého ani zlého. Aby však zůstalo v platnosti Boží vyvolení, o kterém bylo předem rozhodnuto12 a které nezávisí na skutcích, nýbrž na tom, kdo povolává, bylo jí hned řečeno, že starší bude sloužit mladšímu.13 Neboť je psáno: ‚Jákoba jsem si zamiloval, ale Ezaua jsem odmítl.‘ 14 Co tedy řekneme? Je Bůh nespravedlivý? Naprosto ne!15 Mojžíšovi řekl: ‚Smiluji se, nad kým se smiluji, a slituji se, nad kým se slituji.‘16 Nezáleží tedy na tom, kdo chce, ani na tom, kdo se namáhá, ale na Bohu, který se smilovává.17 Písmo přece říká faraónovi: ‚Vyzdvihl jsem tě, abych na tobě ukázal svou moc a aby mé jméno bylo rozhlášeno po celé zemi.‘18 Smilovává se tedy, nad kým chce, a koho chce, činí zatvrzelým. 19 Snad mi řekneš: „Proč nás tedy Bůh ještě kárá? Může se vůbec někdo vzepřít jeho vůli?“20 Člověče, co vlastně jsi, že odmlouváš Bohu? Řekne snad výtvor svému tvůrci: „Proč jsi mě udělal takto?“21 Nemá snad hrnčíř hlínu ve své moci, aby z téže hroudy udělal jednu nádobu ke vznešeným účelům a druhou ke všedním?22Jestliže Bůh chtěl ukázat svůj hněv a zjevit svou moc, a proto s velkou shovívavostí snášel ty, kdo propadli jeho hněvu a byli určeni k záhubě,23 stejně chtěl ukázat bohatství své slávy na těch, nad nimiž se smiloval a které připravil k slávě –24 na nás, které povolal nejen ze židů, ale i z pohanských národů.25 Jak je psáno u Ozeáše: ‚Lid, který není můj, povolám za svůj lid a Nemilovanou nazvu Milovanou, 26 a kde bylo řečeno: Vy nejste můj lid, tam budou nazváni syny Boha živého.‘ 27 A Izaiáš prohlašuje o Izraeli: ‚Kdyby bylo synů Izraele jako písku v moři, jen zbytek bude zachráněn,28 neboť Hospodin vykoná svůj soud na zemi rychle a úplně.‘29 A jak to Izaiáš předpověděl: ‚Kdyby nám Hospodin zástupů nenechal aspoň símě, bylo by to s námi jako se Sodomou, Gomoře bychom byli podobni.‘ 30 Co tedy nakonec řekneme? To, že pohanští národové, kteří neusilovali o spravedlnost, spravedlnosti dosáhli, a to spravedlnosti z víry;31 Izrael však, který usiloval o spravedlnost podle zákona, k cíli zákona nedospěl.32 Proč? Protože nevycházel z víry, nýbrž ze skutků. Narazili na kámen úrazu,33 jak je psáno: ‚Hle, kladu na Siónu kámen úrazu a skálu pohoršení, ale kdo v něho věří, nebude zahanben.‘
1Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:2у мене в серці велика печаль і невпинний біль.3Адже я бажав би бути проклятим і відлученим від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,4тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.5Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь.
Як Бог обирає
6Але це не означає, що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.7І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо написано: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».[1]8Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.9Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».[2]10І не тільки це, але й Ревека отримала обітницю, завагітнівши від нашого батька Ісаака.11Бо коли близнюки ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився12не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».[3]13Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».[4]14Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!15Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».[5]16Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.17Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».[6]18Отже, Бог милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.19Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»20Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»[7]21Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?22А що, коли Бог, бажаючи проявити Свій гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,23щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –24нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?25Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,[8]26а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».[9]27Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок.28Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».[10]29І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».[11]
Невіра Ізраїлю
30Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.31А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.32Чому? Тому що вони шукали не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.33Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».[12]