1Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій. Церкві Божій в Коринфі та всім святим по всій Ахаї.2Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.
Хвала Богу, Який дає втіху
3Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя та Бог усякої втіхи,4Який втішає нас у всіх наших труднощах, щоб ми могли втішати тих, хто перебуває в різних труднощах, тією втіхою, яку ми самі отримуємо від Бога.5Бо як зростає в нас страждання Христа, так через Христа зростає і наша втіха.6Якщо ми зносимо труднощі, то це заради вашої втіхи та спасіння. Якщо нас втішають, то це для вашої втіхи, яка дає силу зносити ті ж страждання, які зносимо й ми.7Наша надія щодо вас міцна, бо знаємо: якщо ви разом з нами страждаєте, то разом з нами отримаєте й втіху.8Брати, ми не хочемо, щоб ви не знали про біду, яка трапилася з нами в Азії, адже ми були обтяжені над міру й над силу, так що й не сподівалися вижити.9Здавалося, ми отримали вирок смерті, щоб покладались не на себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих.10Він врятував нас від великої загрози смерті та ще рятуватиме. На Нього покладаємо надію, що Він рятуватиме нас і надалі,11за сприяння вашої молитви за нас. Тоді багато хто дякуватиме Богові за дар, отриманий нами через молитви багатьох.
Павло змінює плани
12Бо нашою похвалою є свідчення нашого сумління, що у світі ми поводилися – особливо з вами – з простотою та чесністю від Бога й керувалися не людською мудрістю, а Божою благодаттю.13Адже ми не пишемо вам чогось іншого, крім того, що ви читаєте або вже розумієте. Але я сподіваюся, що ви повністю зрозумієте,14– як частково зрозуміли нас, – що ми ваша похвала, так само, як і ви будете нашою в День нашого Господа Ісуса.15Із цією впевненістю я хотів спершу прийти до вас, щоб ви вдруге мали благодать.16Бо я збирався відвідати вас по дорозі в Македонію, а повертаючись звідти, зупинитись у вас ще раз. І тоді ви відправили б мене до Юдеї.17Тож, маючи такий намір, хіба я вчинив легковажно? Хіба я вирішую щось за покликом тіла, щоб у мене було і«так, так», і«ні, ні»?18Але вірний Бог, що наше слово до вас не є і«так», і«ні».19Адже Божий Син, Ісус Христос, Якого ми – я, Силуан і Тимофій – проповідували поміж вами, не був«так» і«ні», але в Ньому було«так».20І хоч би скільки було Божих обітниць, у Ньому всі«так». Тому через Нього ми й кажемо на славу Бога: «Амінь».21Той, Хто зміцнює нас разом із вами в Христі та помазує нас, – Бог,22Який також поставив на нас печать і дав завдаток* Духа в наші серця.23Я закликаю Бога у свідки моєї душі: я не приходив у Коринф, щоб вберегти вас.24Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою, але ми працюємо разом із вами для вашої радості, бо ви стоїте у вірі.
New International Version
1Paul, an apostle of Christ Jesus by the will of God, and Timothy our brother, To the church of God in Corinth, together with all his holy people throughout Achaia:2Grace and peace to you from God our Father and the Lord Jesus Christ.
Praise to the God of all comfort
3Praise be to the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of compassion and the God of all comfort,4who comforts us in all our troubles, so that we can comfort those in any trouble with the comfort we ourselves receive from God.5For just as we share abundantly in the sufferings of Christ, so also our comfort abounds through Christ.6If we are distressed, it is for your comfort and salvation; if we are comforted, it is for your comfort, which produces in you patient endurance of the same sufferings we suffer.7And our hope for you is firm, because we know that just as you share in our sufferings, so also you share in our comfort.8We do not want you to be uninformed, brothers and sisters,* about the troubles we experienced in the province of Asia. We were under great pressure, far beyond our ability to endure, so that we despaired of life itself.9Indeed, we felt we had received the sentence of death. But this happened that we might not rely on ourselves but on God, who raises the dead.10He has delivered us from such a deadly peril, and he will deliver us again. On him we have set our hope that he will continue to deliver us,11as you help us by your prayers. Then many will give thanks on our behalf for the gracious favour granted us in answer to the prayers of many.
Paul’s change of plans
12Now this is our boast: our conscience testifies that we have conducted ourselves in the world, and especially in our relations with you, with integrity* and godly sincerity. We have done so, relying not on worldly wisdom but on God’s grace.13For we do not write to you anything you cannot read or understand. And I hope that,14as you have understood us in part, you will come to understand fully that you can boast of us just as we will boast of you in the day of the Lord Jesus.15Because I was confident of this, I wanted to visit you first so that you might benefit twice.16I wanted to visit you on my way to Macedonia and to come back to you from Macedonia, and then to let you send me on my way to Judea.17Was I fickle when I intended to do this? Or do I make my plans in a worldly manner so that in the same breath I say both ‘Yes, yes’ and ‘No, no’?18But as surely as God is faithful, our message to you is not ‘Yes’ and ‘No’.19For the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you by us – by me, Silas* and Timothy – was not ‘Yes’ and ‘No’, but in him it has always been ‘Yes’.20For no matter how many promises God has made, they are ‘Yes’ in Christ. And so through him the ‘Amen’ is spoken by us to the glory of God.21Now it is God who makes both us and you stand firm in Christ. He anointed us,22set his seal of ownership on us, and put his Spirit in our hearts as a deposit, guaranteeing what is to come.23I call God as my witness – and I stake my life on it – that it was in order to spare you that I did not return to Corinth.24Not that we lord it over your faith, but we work with you for your joy, because it is by faith you stand firm.
Diese Website verwendet Cookies, um Ihnen die bestmögliche Nutzererfahrung bieten zu können.