Psalm 106 | Новий Переклад Українською

1 Славте ГОСПОДА, бо Він добрий, бо милість Його навіки! 2 Нехай скажуть це викуплені ГОСПОДОМ, ті, кого Він визволив від руки ворога 3 й зібрав із різних земель – зі сходу, заходу, з півночі й від моря. 4 Вони блукали в пустелі, дорогою в дикій землі, не знаходили там ні міста, ні поселення. 5 Були голодні й спраглі, виснажилися в них душі їхні. 6 Тоді заволали вони до ГОСПОДА у своїй скорботі, і Він врятував їх від їхніх страждань. 7 І повів їх шляхом прямим, щоб привести у місто, де будуть вони мешкати. 8 Нехай славлять ГОСПОДА за милість Його й чудеса Його для синів людських, 9 бо задовольнив Він душу спраглу й душу голодну наситив добром. 10 Вони сиділи в темряві й тіні смерті, закуті гнітом і залізом, 11 за те, що повстали проти слів Бога й знехтували порадою Всевишнього. 12 Він упокорив серця їхні працею тяжкою, вони спіткнулися, і ніхто не допомагав. 13 Тоді заволали вони до ГОСПОДА у своїй скорботі, і Він врятував їх від їхніх страждань. 14 І вивів їх із темряви й тіні смерті, і розірвав їхні кайдани. 15 Нехай славлять ГОСПОДА за милість Його й чудеса Його для синів людських, 16 бо зламав Він двері бронзові й розбив засуви залізні. 17 Нерозумні, через шлях беззаконь і гріхів своїх вони були пригнічені. 18 Будь-яка їжа стала гидкою душам їхнім, і підступили вони до воріт смерті. 19 Тоді заволали вони до ГОСПОДА у своїй скорботі, і Він врятував їх від їхніх страждань. 20 Послав Своє слово й зцілив їх, і визволив їх від погибелі. 21 Нехай дякують ГОСПОДЕВІ за милість Його й чудеса Його для синів людських, 22 і нехай приносять жертви подяки й сповіщають про діяння Його з вигуками радості. 23 Ті, хто виходить у море на кораблях, промишляють у великих водах, 24 бачили діяння ГОСПОДА й чудеса Його в глибині. 25 Він сказав – і піднявся вітер штормовий, здійняв високо хвилі. 26 Вони підняли кораблі до небес і скинули в безодню – душа моряків розтала через те лихо. 27 Кружляють, хитаються вони, немов п’яні, і вся мудрість їхня щезла. 28 Тоді заволали до ГОСПОДА у своїй скорботі, і Він визволив їх від їхніх страждань. 29 Він перетворив вітер штормовий на тишу, і замовкли морські хвилі.* 30 Тоді моряки зраділи, що стихли хвилі, і Він привів їх до бажаної пристані. 31 Нехай славлять ГОСПОДА за милість Його й чудеса Його для синів людських. 32 Нехай величають Його в зібранні народу й на засіданні старійшин нехай прославляють Його. 33 Він перетворює ріки на пустелю й джерела води – на спраглу землю, 34 землю родючу – на солончак за злі вчинки тих, хто живе на ній. 35 Він перетворює пустелю на болотистий став і землю висохлу – на джерела води. 36 І поселяє там голодних, і вони будують місто для мешкання, 37 засівають поля й насаджують виноградники, що приносять рясний врожай. 38 Він благословляє їх, і вони розмножуються вельми, і худоба в них не убуває. 39 Та коли зменшуються числом і поникають вони через утиск, лихо й журбу, 40 Він виливає презирство на шляхетних мужів, і блукають вони в пустелі, де немає дороги. 41 А бідного Він підіймає із приниження і родину його робить численною, як отара овець. 42 Побачать це праведники й зрадіють, а кожен беззаконник стулить свої вуста. 43 Хто мудрий, нехай збереже ці слова й зрозуміє милість ГОСПОДА.

New International Version

1 Praise the Lord.* Give thanks to the Lord, for he is good; his love endures for ever. 2 Who can proclaim the mighty acts of the Lord or fully declare his praise? 3 Blessed are those who act justly, who always do what is right. 4 Remember me, Lord, when you show favour to your people, come to my aid when you save them, 5 that I may enjoy the prosperity of your chosen ones, that I may share in the joy of your nation and join your inheritance in giving praise. 6 We have sinned, even as our ancestors did; we have done wrong and acted wickedly. 7 When our ancestors were in Egypt, they gave no thought to your miracles; they did not remember your many kindnesses, and they rebelled by the sea, the Red Sea.* 8 Yet he saved them for his name’s sake, to make his mighty power known. 9 He rebuked the Red Sea, and it dried up; he led them through the depths as through a desert. 10 He saved them from the hand of the foe; from the hand of the enemy he redeemed them. 11 The waters covered their adversaries; not one of them survived. 12 Then they believed his promises and sang his praise. 13 But they soon forgot what he had done and did not wait for his plan to unfold. 14 In the desert they gave in to their craving; in the wilderness they put God to the test. 15 So he gave them what they asked for, but sent a wasting disease among them. 16 In the camp they grew envious of Moses and of Aaron, who was consecrated to the Lord. 17 The earth opened up and swallowed Dathan; it buried the company of Abiram. 18 Fire blazed among their followers; a flame consumed the wicked. 19 At Horeb they made a calf and worshipped an idol cast from metal. 20 They exchanged their glorious God for an image of a bull, which eats grass. 21 They forgot the God who saved them, who had done great things in Egypt, 22 miracles in the land of Ham and awesome deeds by the Red Sea. 23 So he said he would destroy them – had not Moses, his chosen one, stood in the breach before him to keep his wrath from destroying them. 24 Then they despised the pleasant land; they did not believe his promise. 25 They grumbled in their tents and did not obey the Lord. 26 So he swore to them with uplifted hand that he would make them fall in the wilderness, 27 make their descendants fall among the nations and scatter them throughout the lands. 28 They yoked themselves to the Baal of Peor and ate sacrifices offered to lifeless gods; 29 they aroused the Lord’s anger by their wicked deeds, and a plague broke out among them. 30 But Phinehas stood up and intervened, and the plague was checked. 31 This was credited to him as righteousness for endless generations to come. 32 By the waters of Meribah they angered the Lord, and trouble came to Moses because of them; 33 for they rebelled against the Spirit of God, and rash words came from Moses’ lips.* 34 They did not destroy the peoples as the Lord had commanded them, 35 but they mingled with the nations and adopted their customs. 36 They worshipped their idols, which became a snare to them. 37 They sacrificed their sons and their daughters to false gods. 38 They shed innocent blood, the blood of their sons and daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan, and the land was desecrated by their blood. 39 They defiled themselves by what they did; by their deeds they prostituted themselves. 40 Therefore the Lord was angry with his people and abhorred his inheritance. 41 He gave them into the hands of the nations, and their foes ruled over them. 42 Their enemies oppressed them and subjected them to their power. 43 Many times he delivered them, but they were bent on rebellion and they wasted away in their sin. 44 Yet he took note of their distress when he heard their cry; 45 for their sake he remembered his covenant and out of his great love he relented. 46 He caused all who held them captive to show them mercy. 47 Save us, Lord our God, and gather us from the nations, that we may give thanks to your holy name and glory in your praise. 48 Praise be to the Lord, the God of Israel, from everlasting to everlasting. Let all the people say, ‘Amen!’ Praise the Lord.

Psalm 106 | Новий Переклад Українською New International Version