Matthäus 13 | Новий Переклад Українською

Притча про сіяча

1 Того ж дня Ісус, вийшовши з дому, сидів на березі моря. 2 І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів, а всі люди стояли на березі. 3 Він багато навчав їх притчами, кажучи: «Ось сіяч вийшов сіяти. 4 Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх. 5 Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока. 6 Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли. 7 Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх. 8 А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше. 9 Хто має вуха, нехай слухає!» 10 Підійшовши, учні запитали Його: ―Чому Ти говориш до них притчами? 11 Він же у відповідь сказав: ―Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. 12 Адже тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться. 13 Тому до них Я говорю притчами, бо вони, «дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють». 14 Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже: «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте; будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите. 15 Бо серце цього народу згрубіло, важко стали чути вухами й очі свої заплющили, щоб не побачити очима, не почути вухами, не зрозуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх».* 16 Блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують. 17 Істинно кажу вам: багато пророків та праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули. 18 Отже, послухайте, що означає притча про сіяча. 19 До кожного, хто слухає Слово про Царство й не розуміє його, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці. Це те, що посіяне біля дороги. 20 Посіяне ж на кам’янисту землю – це той, хто, почувши Слово, відразу з радістю приймає його. 21 Але він не має коріння в собі, є тимчасовим. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, він відразу відпадає. 22 Посіяне серед тернів – це ті, що чують Слово, але турботи цього віку й омана багатства придушують Слово, і воно залишається безплідним. 23 А посіяне в добру землю – це той, хто чує та розуміє Слово. Він насправді приносить врожай: у сто, у шістдесят або в тридцять разів більший.

Притча про кукіль

24 Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі. 25 Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов. 26 А як зійшло посіяне та показався колос, тоді з’явився й кукіль. 27 Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?“ 28 Він відповів їм: „Це зробив ворог“. Раби запитали його: „Хочеш, щоб ми пішли та випололи його?“ 29 Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“. 30 Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та пов’яжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“».

Притчі про гірчичне зерно та закваску

31 Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі. 32 Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках». 33 Ісус розповів їм ще іншу притчу: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,* доки все вкисло». 34 Усе це Ісус говорив людям притчами й нічого не говорив їм без притчі, 35 щоб збулося сказане через пророка: «Відкрию в притчі вуста Мої, розповім про приховане від початку світу».*

Пояснення притчі про кукіль

36 Тоді, відпустивши людей, Ісус зайшов у дім. Його учні підійшли до Нього, кажучи: ―Роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. 37 Він, відповідаючи, сказав: ―Сіяч доброго насіння – це Син Людський. 38 Поле – це світ, добре насіння – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого. 39 Ворог, який його посіяв, – це диявол. Жнива – це кінець світу, а женці – це ангели. 40 Отже, як збирають кукіль та палять його у вогні, так само буде при кінці світу. 41 Син Людський надішле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси та тих, хто робить беззаконня. 42 І викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів. 43 Тоді праведники сяятимуть, як сонце, у Царстві Свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

Притчі про скарб та перлину

44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, знов ховає і на радощах іде, продає все, що має, і купує те поле. 45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини. 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її.

Притча про невід

47 Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який зібрав багато всякої риби. 48 Коли він наповнився, його витягли на берег і, сівши, відібрали все добре в посуд, а непридатне викинули геть. 49 Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, відділять злих з-поміж праведних 50 і викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів. 51 Чи зрозуміли ви все це? Вони відповіли: ―Так! 52 Він сказав їм: ―Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря дому, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.

Ісуса не приймають у Назареті

53 Коли Ісус закінчив розповідати ці притчі, то пішов звідти. 54 Він прийшов на Свою батьківщину й навчав людей у їхній синагозі, так що вони були здивовані та казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила? 55 Чи Він не син теслі? Хіба Його мати не зветься Марією, а Його брати – Яків, Йосиф, Симон та Юда? 56 Хіба всі Його сестри не серед нас? Звідки в Нього все це?» 57 І вони спокушалися через Нього. Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі». 58 І не зробив там багато чудес через їхнє невір’я.

New International Version

The parable of the sower

1 That same day Jesus went out of the house and sat by the lake. 2 Such large crowds gathered round him that he got into a boat and sat in it, while all the people stood on the shore. 3 Then he told them many things in parables, saying: ‘A farmer went out to sow his seed. 4 As he was scattering the seed, some fell along the path, and the birds came and ate it up. 5 Some fell on rocky places, where it did not have much soil. It sprang up quickly, because the soil was shallow. 6 But when the sun came up, the plants were scorched, and they withered because they had no root. 7 Other seed fell among thorns, which grew up and choked the plants. 8 Still other seed fell on good soil, where it produced a crop – a hundred, sixty or thirty times what was sown. 9 Whoever has ears, let them hear.’ 10 The disciples came to him and asked, ‘Why do you speak to the people in parables?’ 11 He replied, ‘Because the knowledge of the secrets of the kingdom of heaven has been given to you, but not to them. 12 Whoever has will be given more, and they will have an abundance. Whoever does not have, even what they have will be taken from them. 13 This is why I speak to them in parables: ‘Though seeing, they do not see; though hearing, they do not hear or understand. 14 In them is fulfilled the prophecy of Isaiah: ‘ “You will be ever hearing but never understanding; you will be ever seeing but never perceiving. 15 For this people’s heart has become calloused; they hardly hear with their ears, and they have closed their eyes. Otherwise they might see with their eyes, hear with their ears, understand with their hearts and turn, and I would heal them.”* 16 But blessed are your eyes because they see, and your ears because they hear. 17 For truly I tell you, many prophets and righteous people longed to see what you see but did not see it, and to hear what you hear but did not hear it. 18 ‘Listen then to what the parable of the sower means: 19 when anyone hears the message about the kingdom and does not understand it, the evil one comes and snatches away what was sown in their heart. This is the seed sown along the path. 20 The seed falling on rocky ground refers to someone who hears the word and at once receives it with joy. 21 But since they have no root, they last only a short time. When trouble or persecution comes because of the word, they quickly fall away. 22 The seed falling among the thorns refers to someone who hears the word, but the worries of this life and the deceitfulness of wealth choke the word, making it unfruitful. 23 But the seed falling on good soil refers to someone who hears the word and understands it. This is the one who produces a crop, yielding a hundred, sixty or thirty times what was sown.’

The parable of the weeds

24 Jesus told them another parable: ‘The kingdom of heaven is like a man who sowed good seed in his field. 25 But while everyone was sleeping, his enemy came and sowed weeds among the wheat, and went away. 26 When the wheat sprouted and formed ears, then the weeds also appeared. 27 ‘The owner’s servants came to him and said, “Sir, didn’t you sow good seed in your field? Where then did the weeds come from?” 28 ‘ “An enemy did this,” he replied. ‘The servants asked him, “Do you want us to go and pull them up?” 29 ‘ “No,” he answered, “because while you are pulling up the weeds, you may uproot the wheat with them. 30 Let both grow together until the harvest. At that time I will tell the harvesters: first collect the weeds and tie them in bundles to be burned; then gather the wheat and bring it into my barn.” ’

The parables of the mustard seed and the yeast

31 He told them another parable: ‘The kingdom of heaven is like a mustard seed, which a man took and planted in his field. 32 Though it is the smallest of all seeds, yet when it grows, it is the largest of garden plants and becomes a tree, so that the birds come and perch in its branches.’ 33 He told them still another parable: ‘The kingdom of heaven is like yeast that a woman took and mixed into about thirty kilograms of flour until it worked all through the dough.’ 34 Jesus spoke all these things to the crowd in parables; he did not say anything to them without using a parable. 35 So was fulfilled what was spoken through the prophet: ‘I will open my mouth in parables, I will utter things hidden since the creation of the world.’

The parable of the weeds explained

36 Then he left the crowd and went into the house. His disciples came to him and said, ‘Explain to us the parable of the weeds in the field.’ 37 He answered, ‘The one who sowed the good seed is the Son of Man. 38 The field is the world, and the good seed stands for the people of the kingdom. The weeds are the people of the evil one, 39 and the enemy who sows them is the devil. The harvest is the end of the age, and the harvesters are angels. 40 ‘As the weeds are pulled up and burned in the fire, so it will be at the end of the age. 41 The Son of Man will send out his angels, and they will weed out of his kingdom everything that causes sin and all who do evil. 42 They will throw them into the blazing furnace, where there will be weeping and gnashing of teeth. 43 Then the righteous will shine like the sun in the kingdom of their Father. Whoever has ears, let them hear.

The parables of the hidden treasure and the pearl

44 ‘The kingdom of heaven is like treasure hidden in a field. When a man found it, he hid it again, and then in his joy went and sold all he had and bought that field. 45 ‘Again, the kingdom of heaven is like a merchant looking for fine pearls. 46 When he found one of great value, he went away and sold everything he had and bought it.

The parable of the net

47 ‘Once again, the kingdom of heaven is like a net that was let down into the lake and caught all kinds of fish. 48 When it was full, the fishermen pulled it up on the shore. Then they sat down and collected the good fish in baskets, but threw the bad away. 49 This is how it will be at the end of the age. The angels will come and separate the wicked from the righteous 50 and throw them into the blazing furnace, where there will be weeping and gnashing of teeth. 51 ‘Have you understood all these things?’ Jesus asked. ‘Yes,’ they replied. 52 He said to them, ‘Therefore every teacher of the law who has become a disciple in the kingdom of heaven is like the owner of a house who brings out of his storeroom new treasures as well as old.’

A prophet without honour

53 When Jesus had finished these parables, he moved on from there. 54 Coming to his home town, he began teaching the people in their synagogue, and they were amazed. ‘Where did this man get this wisdom and these miraculous powers?’ they asked. 55 ‘Isn’t this the carpenter’s son? Isn’t his mother’s name Mary, and aren’t his brothers James, Joseph, Simon and Judas? 56 Aren’t all his sisters with us? Where then did this man get all these things?’ 57 And they took offence at him. But Jesus said to them, ‘A prophet is not without honour except in his own town and in his own home.’ 58 And he did not do many miracles there because of their lack of faith.

Matthäus 13 | Новий Переклад Українською New International Version