Johannes 12 | Новий Переклад Українською

Ісус помазаний у Віфанії

1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих. 2 Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом. 3 Тоді Марія взяла літру* з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира. 4 Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав: 5 ―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним? 6 Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші. 7 Ісус сказав: ―Залиши її, вона зберігала це на день Мого похорону. 8 Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете. 9 Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. 10 Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря. 11 Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса.

Ісус входить у Єрусалим

12 Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, 13 взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували: «Осанна!» «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»* «Цар Ізраїля!» 14 Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано: 15 «Не бійся, дочко Сіону: Ось Цар твій їде верхи на молодому ослі».* 16 Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним. 17 Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили про це. 18 Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення. 19 Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось увесь світ пішов за Ним!»

Ісус говорить про Свою смерть

20 Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків. 21 Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса». 22 Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові. 23 Ісус відповів їм: ―Прийшов час прославитись Синові Людському. 24 Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай. 25 Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя. 26 Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його. 27 Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов. 28 Отче, прослав Своє ім’я! Тоді почувся голос із неба: «Я прославив і знову прославлю!» 29 Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним. 30 Ісус відповів: ―Не для Мене пролунав цей голос, а для вас. 31 Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть. 32 Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе. 33 Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти. 34 Тоді люди сказали Йому: ―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно.* Як же Ти кажеш, що«Син Людський має бути піднятий?» Хто Цей Син Людський? 35 Тоді Ісус сказав їм: ―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде. 36 Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла. Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них.

Юдеї не вірять в Ісуса

37 Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього. 38 Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав: «Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилася рука Господня?»* 39 Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая: 40 «Він зробив сліпими їхні очі і закам’янілими їхні серця, щоб вони не бачили очима, і не розуміли серцем, і не навернулися, щоб Я зцілив їх».* 41 Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.* 42 Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги. 43 Адже вони любили людську славу більше за Божу славу. 44 Ісус голосно промовив: ―Хто вірить у Мене, той вірить не тільки в Мене, але й у Того, Хто послав Мене. 45 Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене. 46 Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві. 47 Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його. 48 Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня. 49 Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати. 50 Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. Тому все, що кажу, Я кажу саме так, як сказав Мені Отець.

New International Version

Jesus anointed at Bethany

1 Six days before the Passover, Jesus came to Bethany, where Lazarus lived, whom Jesus had raised from the dead. 2 Here a dinner was given in Jesus’ honour. Martha served, while Lazarus was among those reclining at the table with him. 3 Then Mary took about half a litre of pure nard, an expensive perfume; she poured it on Jesus’ feet and wiped his feet with her hair. And the house was filled with the fragrance of the perfume. 4 But one of his disciples, Judas Iscariot, who was later to betray him, objected, 5 ‘Why wasn’t this perfume sold and the money given to the poor? It was worth a year’s wages.*’ 6 He did not say this because he cared about the poor but because he was a thief; as keeper of the money bag, he used to help himself to what was put into it. 7 ‘Leave her alone,’ Jesus replied. ‘It was intended that she should save this perfume for the day of my burial. 8 You will always have the poor among you,* but you will not always have me.’ 9 Meanwhile a large crowd of Jews found out that Jesus was there and came, not only because of him but also to see Lazarus, whom he had raised from the dead. 10 So the chief priests made plans to kill Lazarus as well, 11 for on account of him many of the Jews were going over to Jesus and believing in him.

Jesus comes to Jerusalem as king

12 The next day the great crowd that had come for the festival heard that Jesus was on his way to Jerusalem. 13 They took palm branches and went out to meet him, shouting, ‘Hosanna!*’ ‘Blessed is he who comes in the name of the Lord!’ ‘Blessed is the king of Israel!’ 14 Jesus found a young donkey and sat upon it, as it is written: 15 ‘Do not be afraid, Daughter Zion; see, your king is coming, seated on a donkey’s colt.’ 16 At first his disciples did not understand all this. Only after Jesus was glorified did they realise that these things had been written about him and that these things had been done to him. 17 Now the crowd that was with him when he called Lazarus from the tomb and raised him from the dead continued to spread the word. 18 Many people, because they had heard that he had performed this sign, went out to meet him. 19 So the Pharisees said to one another, ‘See, this is getting us nowhere. Look how the whole world has gone after him!’

Jesus predicts his death

20 Now there were some Greeks among those who went up to worship at the festival. 21 They came to Philip, who was from Bethsaida in Galilee, with a request. ‘Sir,’ they said, ‘we would like to see Jesus.’ 22 Philip went to tell Andrew; Andrew and Philip in turn told Jesus. 23 Jesus replied, ‘The hour has come for the Son of Man to be glorified. 24 Very truly I tell you, unless a grain of wheat falls to the ground and dies, it remains only a single seed. But if it dies, it produces many seeds. 25 Anyone who loves their life will lose it, while anyone who hates their life in this world will keep it for eternal life. 26 Whoever serves me must follow me; and where I am, my servant also will be. My Father will honour the one who serves me. 27 ‘Now my soul is troubled, and what shall I say? “Father, save me from this hour”? No, it was for this very reason I came to this hour. 28 Father, glorify your name!’ Then a voice came from heaven, ‘I have glorified it, and will glorify it again.’ 29 The crowd that was there and heard it said it had thundered; others said an angel had spoken to him. 30 Jesus said, ‘This voice was for your benefit, not mine. 31 Now is the time for judgment on this world; now the prince of this world will be driven out. 32 And I, when I am lifted up* from the earth, will draw all people to myself.’ 33 He said this to show the kind of death he was going to die. 34 The crowd spoke up, ‘We have heard from the Law that the Messiah will remain for ever, so how can you say, “The Son of Man must be lifted up”? Who is this “Son of Man”?’ 35 Then Jesus told them, ‘You are going to have the light just a little while longer. Walk while you have the light, before darkness overtakes you. Whoever walks in the dark does not know where they are going. 36 Believe in the light while you have the light, so that you may become children of light.’ When he had finished speaking, Jesus left and hid himself from them.

Belief and unbelief among the Jews

37 Even after Jesus had performed so many signs in their presence, they still would not believe in him. 38 This was to fulfil the word of Isaiah the prophet: ‘Lord, who has believed our message and to whom has the arm of the Lord been revealed?’ 39 For this reason they could not believe, because, as Isaiah says elsewhere: 40 ‘He has blinded their eyes and hardened their hearts, so they can neither see with their eyes, nor understand with their hearts, nor turn – and I would heal them.’ 41 Isaiah said this because he saw Jesus’ glory and spoke about him. 42 Yet at the same time many even among the leaders believed in him. But because of the Pharisees they would not openly acknowledge their faith for fear they would be put out of the synagogue; 43 for they loved human praise more than praise from God. 44 Then Jesus cried out, ‘Whoever believes in me does not believe in me only, but in the one who sent me. 45 The one who looks at me is seeing the one who sent me. 46 I have come into the world as a light, so that no-one who believes in me should stay in darkness. 47 ‘If anyone hears my words but does not keep them, I do not judge that person. For I did not come to judge the world, but to save the world. 48 There is a judge for the one who rejects me and does not accept my words; the very words I have spoken will condemn them at the last day. 49 For I did not speak on my own, but the Father who sent me commanded me to say all that I have spoken. 50 I know that his command leads to eternal life. So whatever I say is just what the Father has told me to say.’

Johannes 12 | Новий Переклад Українською New International Version