1 Potom Ježíš procházel městy a vesnicemi a přinášel radostnou zvěst o Božím království; bylo s ním dvanáct učedníků2 a některé ženy uzdravené od zlých duchů a nemocí: Marie, zvaná Magdalská, z níž vyhnal sedm démonů,3 Jana, žena Herodova správce Chuzy, Zuzana a mnohé jiné, které se o ně ze svých prostředků staraly.
— Podobenství o rozsévači
4 Lidé se k němu scházeli ve velkých zástupech a přicházeli z mnoha měst. Mluvil k nim v podobenství:5 “Vyšel rozsévač rozsívat semeno. Když rozsíval, padlo některé zrno podél cesty, bylo pošlapáno a ptáci je sezobali.6 Jiné padlo na skálu, vzešlo a uschlo, protože nemělo vláhu.7 Jiné padlo doprostřed trní; trní rostlo s ním a udusilo je.8 A jiné padlo do země dobré, vzrostlo a přineslo stonásobný užitek.“ To řekl a zvolal: „Kdo má uši k slyšení, slyš.“
— Důvod řeči v podobenstvích
9 Jeho učedníci se ho ptali, co to podobenství má znamenat.10 On řekl: „Vám je dáno znáti tajemství Božího království, ostatním však jen v podobenstvích, aby hledíce neviděli a slyšíce nechápali.
— Výklad podobenství o rozsévači
11 Toto podobenství znamená: Semenem je Boží slovo.12 Podél cesty – to jsou ti, kteří uslyší, ale pak přichází ďábel a bere slovo z jejich srdcí, aby neuvěřili a nebyli zachráněni.13 Na skále – to jsou ti, kteří s radostí přijímají slovo, když je uslyší; protože v nich však nezakořenilo, věří jen nějaký čas a v čas pokušení odpadají.14 Semeno padlé do trní jsou ti, kteří uslyší, ale potom je starosti, majetek a rozkoše života dusí, takže nepřinesou úrodu.15 Semeno v dobré zemi jsou ti, kteří uslyší slovo, zachovávají je v dobrém a upřímném srdci a s vytrvalostí přinášejí úrodu. 16 Nikdo přece nerozsvítí světlo a nepřikryje nádobou ani je nedá pod postel, ale dá je na svícen, aby ti, kdo vcházejí, viděli světlo.17Nic není skrytého, co jednou nebude zjeveno, a nic utajeného, co by se nepoznalo a nevyšlo najevo.18 Dávejte tedy pozor, jak slyšíte: Neboť kdo má, tomu bude dáno, a kdo nemá, tomu bude odňato i to, co myslí, že má.“
— Ježíšova rodina
19 Přišla za ním jeho matka a bratři, ale nemohli se k němu dostat pro zástup.20 Lidé mu oznámili: „Tvoje matka a bratři stojí venku a chtějí se s tebou setkat.“21 On jim odpověděl: „Má matka a moji bratři jsou ti, kdo slyší Boží slovo a podle něho jednají.“
— Utišení bouře
22 Jednoho dne vstoupil on i jeho učedníci na loď; řekl jim: „Přeplavme se na druhý břeh jezera.“ Když odrazili od břehu23 a plavili se, usnul. Tu se snesla na jezero bouře s vichřicí, takže nabírali vodu a byli ve velkém nebezpečí.24 Přistoupili a probudili ho se slovy: „Mistře, Mistře, zahyneme!“ On vstal, pohrozil větru a valícím se vlnám; i ustaly a bylo ticho.25 Řekl jim: „Kde je vaše víra?“ Oni se zděsili a užasli. Říkali mezi sebou: „Kdo to jen je, že rozkazuje i větru a vodám, a poslouchají ho?“
— Uzdravení posedlého v Gerase
26 Přeplavili se do krajiny gerasenské, která leží proti Galileji.27 Když vystoupil na břeh, vyšel proti němu jakýsi muž z toho města, který byl posedlý démony a už dlouhou dobu nenosil oděv a nebydlel v domě, nýbrž v hrobech.28 Když spatřil Ježíše, vykřikl, padl před ním na zem a hlasitě zvolal: „Co je ti po mně, Ježíši, Synu Boha nejvyššího? Žádám tě, abys mne netrápil.“29 Ježíš totiž nečistému duchu přikazoval, aby z toho člověka vyšel. Neboť ho velice často zachvacoval; tehdy ho poutali řetězy a okovy a hlídali, ale on pouta vždy přerval a byl démonem hnán do pustých míst.30 Ježíš se ho zeptal: „Jaké je tvé jméno?“ Odpověděl: „Legie,“ protože do něho vešlo mnoho zlých duchů.31 A prosili Ježíše, jen aby jim nepřikazoval odejít do pekelné propasti.32 Bylo tam veliké stádo vepřů, které se páslo na svahu hory. Démoni ho prosili, aby jim dovolil do nich vejít; on jim to dovolil.33Tu vyšli z toho člověka, vešli do vepřů, a stádo se hnalo po příkrém srázu do jezera a utopilo se. 34 Když pasáci uviděli, co se stalo, utekli a donesli o tom zprávu do města i do vesnic.35 Lidé se šli podívat, co se stalo; přišli k Ježíšovi a nalezli toho člověka, z něhož vyšli démoni, jak sedí u Ježíšových nohou oblečen a chová se rozumně. A zděsili se.36 Ti, kteří viděli, jak byl ten posedlý vysvobozen, jim o tom pověděli.37 A všichni obyvatelé gerasenské krajiny prosili Ježíše, aby od nich odešel, poněvadž se jich zmocnila veliká bázeň. Vstoupil tedy na loď, aby se vrátil.38 Ale ten muž, z něhož vyšli démoni, ho prosil, aby směl být s ním; on ho však poslal zpět a řekl mu:39 “Vrať se domů a vypravuj, jak veliké věci ti učinil Bůh.“ I odešel a zvěstoval po celém městě, jak veliké věci mu učinil Ježíš.
— Vzkříšení dcery Jairovy
40 Když se Ježíš vracel, zástup ho přivítal, protože na něj už všichni čekali.41 Tu k němu přišel muž, který se jmenoval Jairos; byl to představený synagógy. Padl Ježíšovi k nohám a úpěnlivě ho prosil, aby přišel do jeho domu,42 protože měl jedinou dceru, asi dvanáctiletou, a ta umírala. Když tam Ježíš šel, zástupy ho velmi tísnily.43 A byla tam žena, která měla dvanáct let krvácení a nikdo ji nemohl uzdravit.44 Přišla zezadu a dotkla se třásní jeho šatu, a hned jí krvácení přestalo.45 Ježíš řekl: „Kdo se mne to dotkl?“ Když všichni zapírali, řekl Petr a ti, kteří byli s ním: „Mistře, kolem tebe jsou zástupy a tlačí se na tebe!“46 Ale Ježíš řekl: „Někdo se mne dotkl. Já jsem poznal, že ze mne vyšla síla.“47 Když žena viděla, že se to neutají, přišla chvějíc se, padla mu k nohám a přede všemi lidmi vypověděla, proč se ho dotkla a jak byla hned uzdravena.48 A on jí řekl: „Dcero, tvá víra tě zachránila, jdi v pokoji.“ 49 Když ještě mluvil, přišel kdosi z domu představeného synagógy a řekl: „Tvá dcera je mrtva, už Mistra neobtěžuj.“50 Ježíš to uslyšel a řekl: „Neboj se, jen věř a bude zachráněna.“51 Když přišel k domu, nedovolil, aby s ním někdo šel dovnitř, jen Petr, Jan a Jakub s otcem té dívky i s její matkou.52 Všichni nad mrtvou plakali a naříkali. On řekl: „Neplačte. Nezemřela, ale spí.“53 Posmívali se mu, protože věděli, že zemřela.54 On však ji vzal za ruku a zvolal: „Dcerko, vstaň!“55 Tu se jí život vrátil a hned vstala. Nařídil, aby jí dali něco k jídlu.56 Jejích rodičů se zmocnil úžas. On jim však přikázal, aby nikomu neříkali, co se stalo.
Новий Переклад Українською
Жінки супроводжують Ісуса
1Після цього Він проходив через міста та села, проповідуючи Добру Звістку Царства Божого. Разом із Ним були Його дванадцятеро учнів2і деякі жінки, котрі були зцілені від злих духів та хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім демонів,3Іванна – дружина Хузи, наставника Ірода, Сусанна й багато інших, котрі служили Йому, чим мали.
Притча про сіяча
4Коли зібрався великий натовп і люди з кожного міста приходили до Нього, Він розповів цю притчу:5«Сіяч вийшов сіяти своє насіння. І коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги та були затоптані, а птахи небесні повидзьобували їх.6Інші впали на каміння та, зійшовши, висохли, бо не мали вологи.7Ще інші впали поміж терни й росли разом із ними, але колючки заглушили їх.8А інші впали в добру землю, вони виросли й принесли врожай стократний». Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»9Учні запитали Ісуса, що означає ця притча.10Він відповів: «Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим говорю притчами, щоб „дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли“.*11Ось що означає ця притча: насіння – це Слово Боже.12Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили та не спаслися.13Те, що впало на камінь, – це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не мають коріння й вірують до певного часу, а коли приходить випробування, то відпадають.14Те, що впало поміж терни, – це ті, що чують, але з часом турботи, багатство та життєві задоволення придушують їх, і плід їхній не дозріває.15Те, що впало в хорошу землю, – це ті, що, почувши Слово, зберігають його в доброму та щирому серці та в терпінні приносять врожай.
Притча про світильник
16Ніхто, запаливши світильник, не покриває його посудиною й не ставить під ліжко, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло.17Бо немає нічого прихованого, що не стало б явним, і нічого таємного, що не стало б відомим і не виявилося б.18Тому будьте уважні, як слухаєте, бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».
Мати та брати Ісуса
19Прийшли Його мати та брати й не могли підійти до Нього через натовп.20І сказали Йому: ―Твоя мати й Твої брати стоять надворі та бажають бачити Тебе.21Він сказав їм у відповідь: ―Мати та брати Мої – це ті, що слухають Слово Боже й виконують його.
Ісус заспокоює бурю
22Одного дня Ісус та Його учні увійшли в човен, і Він сказав їм: «Переплиньмо на другий бік озера». І вони вирушили.23Коли вони пливли, Він заснув. Аж раптом на озері здійнялася велика буря. Вода почала заливати їх, і вони були в небезпеці.24Приступивши, учні розбудили Ісуса, кажучи: ―Наставнику, Наставнику, ми гинемо! Він прокинувся, наказав вітрові та хвилям зупинитися, і настала тиша.25Тоді сказав їм: ―Де ваша віра? Вони ж, налякані та здивовані, говорили один до одного: ―Хто Він такий, що наказує, а вітер і вода підкоряються Йому?
Ісус звільняє одержимого
26І припливли вони в землю Герасинську, що знаходиться навпроти Галілеї.27Коли Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік із міста, який упродовж багатьох років мав демонів. Багато часу він вже не носив одежі та мешкав не в домі, а у гробницях.28Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним та голосно промовив: ―Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.29Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з цього чоловіка. Багато разів демон хапав його, та, попри те, що зв’язували його ланцюгами та кайданами, оберігаючи його, він все одно розривав окови, і демон гнав його в пустелю.30Ісус спитав його: ―Як тебе звати? ―Легіон, – відповів той, бо багато демонів увійшло в нього.31І вони благали Ісуса, щоб Він не повелів їм іти в Безодню.32А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. Демони просили Ісуса, щоб дозволив їм увійти в них, і Він дозволив.33Демони, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро та потонуло.34Побачивши, що сталося, свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах.35Люди вийшли подивитися, що сталося, і коли підійшли до Ісуса, то знайшли чоловіка, з якого вийшли демони, він був одягнений, при здоровому глузді й сидів біля Ісусових ніг. Побачивши це, вони злякалися.36Ті, хто бачив, розповідали, як було врятовано біснуватого.37Тоді всі люди з Герасинської околиці просили Ісуса, щоб Він залишив їх, адже були охоплені великим страхом. Він же увійшов у човен і повернувся.38Чоловік, з якого вийшли демони, просив Ісуса взяти його з собою, але Він відпустив його, сказавши:39«Повернися до себе додому та розкажи, як багато зробив для тебе Бог». Той пішов і по всьому місту проповідував, як багато зробив для нього Ісус.
Донька Яіра і жінка, яка доторкнулася до одежі Ісуса
40Коли Ісус повернувся, Його зустрів великий натовп, бо всі чекали на Нього.41І ось прийшов чоловік, на ім’я Яір, який був керівником синагоги, і, впавши долілиць до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,42бо його єдина донька, яка мала років дванадцять, захворіла й була при смерті. Коли Він пішов, то натовп звідусіль тиснув на Нього.43І була там одна жінка, яка вже дванадцять років страждала на кровотечу. Вона витратила все, що мала, на лікарів, але ніхто не зміг її зцілити.44Підійшовши ззаду, вона доторкнулася до краю Його одежі, і вмить зупинилася її кровотеча.45Ісус запитав: ―Хто доторкнувся до Мене? Коли ж ніхто не зізнався, Петро сказав: ―Наставнику, натовп тісниться навколо Тебе.46Ісус же відповів: ―Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла від Мене.47Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.48Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром».49Коли Він ще говорив, прийшов хтось із дому керівника синагоги та сказав: ―Твоя донька померла, не турбуй Учителя!50Ісус же, почувши це, сказав Яіру: ―Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасенна!51Прийшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти з Ним, окрім Петра, Івана, Якова та батька й матері дитини.52Усі плакали та ридали над нею. Він же сказав їм: «Не плачте, бо вона не померла, а спить».53Але вони почали глузувати з Нього, бо знали, що дівчина померла.54Ісус же узяв її за руку й голосно промовив: «Дитино, встань!»55Дух її повернувся до неї, і вмить вона піднялася. Він наказав дати їй їсти.56Батьки дитини дуже здивувалися, але Він наказав нікому не казати про те, що сталося.
Diese Website verwendet Cookies, um Ihnen die bestmögliche Nutzererfahrung bieten zu können.