Psalm 77 | Český ekumenický překlad

ÚPĚNLIVĚ VOLÁM K BOHU

1 Pro předního zpěváka, podle Jedútúna. Pro Asafa, žalm.

2 Úpěnlivě volám k Bohu, volám k Bohu, kéž mi přeje sluchu!

3 V den svého soužení se dotazuji Panovníka, v noci k němu vztahuji své ruce bez umdlení, má duše se utěšit nedá.

4 Připomínám si Boha a sténám, přemítám a jsem na duchu skleslý. -Sela-

5 Nutíš moje oči k bdění, jsem vzrušen a nejsem schopen slova.

6 Myslím na dny dávnověké, na pradávná léta.

7 V noci si připomínám, jak jsem na struny hrával, v srdci přemítám a duch můj hloubá:

8 Zatvrdil se Panovník na věky věků? Nikdy už svou přízeň neprojeví?

9 Je snad jeho milosrdenství pryč natrvalo? Nebude už mluvit v dalších pokoleních?

10 Což Bůh zapomněl na smilování? V hněvu uzavřel zdroj svého slitování? - Sela-

11 Pravím: V tom tkví moje bolest, že se změnila pravice Nejvyššího.

12 Skutky Hospodinovy si připomínám, připomínám si onen tvůj div z dávnověku.

13 Rozjímám o všech tvých činech a přemítám o tvých skutcích.

14 Bože, tvá cesta je svatá. Který bůh je velký jako Bůh náš?

15 Ty jsi Bůh, jenž činí divy! Svoji moc jsi dal národům poznat.

16 Svůj lid jsi vykoupil vlastní paží, syny Jákobovy, Josefovy. -Sela-

17 Spatřily tě vody, Bože, vody tě spatřily a svíjely se v křeči, ba i tůně propastné se hnuly.

18 Z oblaků se lily proudy vod, hrom duněl v mračnech, rozletěly se tvé šípy.

19 Přivalilo se tvé hromobití, nad světem se rozsvítily blesky, země se pohybovala a třásla.

20 Tvá cesta šla mořem, množstvím vod tvá stezka, aniž bylo znát tvé stopy.

21 Svůj lid jsi vedl jak stádce rukou Mojžíše a Árona.

© 2001 Česká biblická společnost

Новий Переклад Українською

1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!

2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,

3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.

4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу ГОСПОДА й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.

5 Він засвідчив одкровення Своє Якову й встановив в Ізраїлі Закон Свій, який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,

6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.

7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.

8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.

9 Сини Єфремові, хоча й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.

10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.

11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.

12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану*.

13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.*

14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.*

15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.*

16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.

17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.

18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.*

19 Вони говорили зухвало проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?

20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»*

21 Тому, коли почув це ГОСПОДЬ, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів Його спалахнув на Ізраїля,

22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.

23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,

24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.*

25 Хліб могутніх* їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.

26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.

27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,

28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.

29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.

30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,

31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.

32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.

33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.

34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.

35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.

36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;

37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.

38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.

39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.

40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!

41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.

42 Не пам’ятали ні діянь руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,

43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.*

44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.

45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.

46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.

47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.

48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.

49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.

50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.

51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.*

52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.

53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.

54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.

55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.

56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.

57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як висковзує з рук кривий лук.

58 Гнівили Його в капищах на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.

59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.

60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.*

61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.*

62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.

63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.

64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.

65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.

66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.

67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.

68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.

69 Він збудував, немов висоти небес, святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.

70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,*

71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.

72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms Copyright © 2022 by Biblica, Inc. Used with permission. All rights reserved worldwide. “Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.