1Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї: (Дії 16:1; Рим 16:1; 1Кор 1:1; 2Кор 9:2; 2Кор 11:10)2благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа. (Рим 1:7)3Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи, (Ів 20:17; Рим 12:1; Рим 15:5; Еф 1:3; Еф 1:17; 1Пет 1:3)4Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих. (2Кор 4:8; 2Кор 7:6)5Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха. (2Кор 4:10; 1Пет 4:13)6Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо. (Рим 5:3; 2Кор 4:15; 2Кор 6:4)7І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.8Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити. (Дії 19:23; Рим 1:13; 1Кор 15:32; 2Кор 4:8)9Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих, (Рим 4:17; 2Кор 11:23)10Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме, (2Тим 4:18)11через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас. (Рим 15:30; 2Кор 4:15; 2Кор 9:11; флп 1:19)12Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті. (Дії 23:1; 1Кор 2:1; 2Кор 2:17; Євр 13:18)
Важливість співпраці та взаєморозуміння
13І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,14як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса. (1Кор 1:8; 2Кор 5:12; 2Кор 8:24; флп 2:16)15Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать, (2Кор 13:1)16а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї. (1Кор 16:5; 1Кор 16:6)17Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб«так» було в мене«так», а«ні» — «ні»? (Мт 5:37; 2Кор 5:16; 2Кор 10:2; Як 5:12)18Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і«так», і«ні». (1Кор 10:13)19Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був«так» і«ні»; у Ньому завжди було — «так»! (Дії 15:27; Дії 16:1; Дії 19:13; 2Кор 4:5)20Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас! (Рим 15:8; 1Кор 14:16; Об 3:14)21Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог. (1Кор 1:8; 1Ів 2:27)22Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця. (Рим 8:23; 2Кор 5:5; Еф 1:13; Еф 1:14)23Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер. (Рим 1:9; 2Кор 13:2)24Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо! (Рим 11:20; 1Кор 3:9; 1Пет 5:3; 1Ів 1:3)
1Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій. Церкві Божій в Коринфі та всім святим по всій Ахаї.2Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.
Хвала Богу, Який дає втіху
3Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя та Бог усякої втіхи,4Який втішає нас у всіх наших труднощах, щоб ми могли втішати тих, хто перебуває в різних труднощах, тією втіхою, яку ми самі отримуємо від Бога.5Бо як зростає в нас страждання Христа, так через Христа зростає і наша втіха.6Якщо ми зносимо труднощі, то це заради вашої втіхи та спасіння. Якщо нас втішають, то це для вашої втіхи, яка дає силу зносити ті ж страждання, які зносимо й ми.7Наша надія щодо вас міцна, бо знаємо: якщо ви разом з нами страждаєте, то разом з нами отримаєте й втіху.8Брати, ми не хочемо, щоб ви не знали про біду, яка трапилася з нами в Азії, адже ми були обтяжені над міру й над силу, так що й не сподівалися вижити.9Здавалося, ми отримали вирок смерті, щоб покладались не на себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих.10Він врятував нас від великої загрози смерті та ще рятуватиме. На Нього покладаємо надію, що Він рятуватиме нас і надалі,11за сприяння вашої молитви за нас. Тоді багато хто дякуватиме Богові за дар, отриманий нами через молитви багатьох.
Павло змінює плани
12Бо нашою похвалою є свідчення нашого сумління, що у світі ми поводилися – особливо з вами – з простотою та чесністю від Бога й керувалися не людською мудрістю, а Божою благодаттю.13Адже ми не пишемо вам чогось іншого, крім того, що ви читаєте або вже розумієте. Але я сподіваюся, що ви повністю зрозумієте,14– як частково зрозуміли нас, – що ми ваша похвала, так само, як і ви будете нашою в День нашого Господа Ісуса.15Із цією впевненістю я хотів спершу прийти до вас, щоб ви вдруге мали благодать.16Бо я збирався відвідати вас по дорозі в Македонію, а повертаючись звідти, зупинитись у вас ще раз. І тоді ви відправили б мене до Юдеї.17Тож, маючи такий намір, хіба я вчинив легковажно? Хіба я вирішую щось за покликом тіла, щоб у мене було і«так, так», і«ні, ні»?18Але вірний Бог, що наше слово до вас не є і«так», і«ні».19Адже Божий Син, Ісус Христос, Якого ми – я, Силуан і Тимофій – проповідували поміж вами, не був«так» і«ні», але в Ньому було«так».20І хоч би скільки було Божих обітниць, у Ньому всі«так». Тому через Нього ми й кажемо на славу Бога: «Амінь».21Той, Хто зміцнює нас разом із вами в Христі та помазує нас, – Бог,22Який також поставив на нас печать і дав завдаток[1] Духа в наші серця.23Я закликаю Бога у свідки моєї душі: я не приходив у Коринф, щоб вберегти вас.24Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою, але ми працюємо разом із вами для вашої радості, бо ви стоїте у вірі.