1 Маккавеїв 14:27 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав свої сили і пішов до Мідії, щоб придбати собі поміч, аби воювати проти Трифона. 2 І Арсакис, цар Персії і Мідії, почув, що Димитрій увійшов до його околиць, і послав одного зі своїх володарів, щоби його схопити живим. 3 І він пішов, і розбив табір Димитрія, схопив його і привів його до Арсака, і помістив його до в’язниці. 4 І земля спочила всі дні Симона, і він шукав добра для свого народу, і їм була до вподоби його влада та його слава всі дні. 5 І з усією його славою він узяв Йоппію на пристань і зробив вхід для морських островів. 6 І він поширив границі своєму народові, скріпив околиці 7 й зібрав велику кількість полонених і заволодів Ґазарою, Ветсуром і твердинею. І він вигубив з неї нечистоти, і не було нікого, хто йому противився б. 8 І вони обробляли свою землю з миром, і земля давала свої плоди, і дерева рівнин — свій плід. 9 Старійшини сиділи в долинах, усі спільно говорили про добро, і молоді одягнулися славою і одежею війни. 10 До міст приносили їжу, і він поставив у них скріплювальний посуд, аж доки не прославилося ім’я його слави аж до краю землі. 11 Він зробив мир на землі, і Ізраїль зрадів великою радістю. 12 І кожний осів під своїм виноградником і своєю смоківницею, і не було нікого, хто лякав би їх. 13 І не було війни в них на землі, і царі побилися в ті дні. 14 І він скріпив усіх пригнічених свого народу. Він шукав за законом і вигубив кожного беззаконника та злого. 15 Він прославив святе і наповнив посуд святих. 16 І почулося в Римі, що помер Йонатан, і аж до Спарти, і вони були сильно засмучені. 17 А коли почули, що Симон, його брат, став замість нього первосвящеником, і що він керує країною і містами, що в ній, 18 то написали до нього на мідних таблицях, щоб відновити з ним дружбу і союз, який склали з Юдою і Йонатаном, його братами. 19 І вони були прочитані перед збором в Єрусалимі. 20 Ось це — відпис листів, які послали спартіяти: Володарі спартіятів і місто Симонові, великому священикові, старійшинам, священикам і решті юдейського народу, братам, радіти! 21 Старійшини, послані до нашого народу, сповістили нам про вашу славу і шану, і ми зраділи їхнім приходом. 22 І ми ще записали те, що ними сказане, до порад народу так: Нуминій, син Антіоха, і Антіпатр, син Ясона, юдейські старійшини, прийшли до нас, відновляючи ту дружбу, що з нами. 23 І народові приємно було прийняти мужів славно і поставити відпис їхніх слів у призначених народом книгах, щоб народ спартіятів мав пам’ять. А цей відпис написали Симонові первосвященикові. 24 Після цього послав Симон Нуминія до Риму, що мав великий золотий щит вагою в тисячу мін^[1], аби укласти з ними союз. 25 А коли народ почув ці слова, вони сказали: Яку милість віддамо Симонові та його синам? 26 Адже скріпив нас він, його брати і дім його батька, і відбив від них ворогів Ізраїля. І вони поставили йому свободу, і записали на мідних таблицях, і поставили на стовпах на горі Сіон. 27 Ось це відпис напису: Вісімнадцятого елула, сто сімдесят другого року, і це третій рік за Симона, великого первосвященика, в асарамелі^[2], 28 на великому зборі священиків, народу, володарів народу і старійшин країни об’явлено нам: 29 Оскільки багато разів були війни в країні, а Симон, син Маттатія, син із синів Йоаріва, і його брати піддавали себе небезпеці й стали проти ворогів свого народу, щоб були збережені їхні святощі та закон, і великою славою вони прославили свій народ. 30 І Йонатан зібрав свій народ, і став для них первосвящеником, і переставився до свого народу, 31 і їхні вороги вчинили раду, щоб увійти до їхньої країни, аби знищити їхню країну і простягнути руки на їхні святощі. 32 Тоді встав Симон і воював за свій народ, і видав на потреби багато зі свого, і озброїв мужів сили свого народу, і дав їм заплату, 33 і скріпив міста Юдеї та Ветсуру, що на горах Юдеї, де раніше була ворожа зброя, і поставив там охорону юдейських мужів. 34 І він скріпив Йоппію, що біля моря, і Ґазару, що в околицях Азоту, в якій раніше жили вороги, і там він поселив юдеїв, і поставив у них те, що було потрібне, аби це виправити. 35 І народ побачив вірність і славу Симона, яку він задумав зробити своєму народові, і вони поставили його своїм володарем і первосвящеником, бо він зробив це все та справедливість і віру, яку зберіг до свого народу, і він будь-яким способом намагався звеличити свій народ. 36 І в його днях щастило його рукам, щоб вигубити народи з їхньої країни, і тих, що в місті Давида, що в Єрусалимі, які собі зробили твердиню, з якої виходили і опоганювали довкола святих і чинили велике зло для чистоти. 37 І він поселив у ній мужів юдеїв, і зміцнив її на укріплення країни та міста, і підняв вгору стіни Єрусалима. 38 І цар Димитрій після цього надав йому первосвященство, 39 і зробив його своїм другом, і прославив його великою славою. 40 Бо він почув, що римляни називають юдеїв друзями, союзниками і братами, і що славно зустріли послів Симона, 41 і що зволили юдеї та священики, щоб Симон був їм за володаря і первосвященика навіки, аж доки не встане вірний пророк. 42 І він буде над ними полководцем, і щоб він забажав через це поставленим бути над святими, над їхніми ділами, над країною, над зброєю і над твердинями, 43 і щоб він дбав про святих, і щоб усі його слухалися, і щоб писали від його імені всі листи в країні, і щоб він одягався в багряницю і позолочений одяг. 44 І нікому з народу і священиків не буде дозволено відректися чогось із цих і заперечити тому, що ним сказане, і скликати збір у країні без нього, і одягатися в багряницю, і носити золоту защіпку. 45 А хто тільки вчинить проти цього чи відкине щось із цих, буде винний. 46 І весь народ зволив покласти, щоб Симон чинив згідно із цими словами. 47 І Симон прийняв і зволив бути первосвящеником, і бути вождем, і головою юдейського народу та священиків, і головувати над усіма. 48 А це письмо сказали поставити на мідних таблицях і поставити їх у притворі святих на видному місці, 49 а відписи з них поставити в скарбниці, щоб мав Симон і його сини.