Товита 1:2 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Книга слів Товита, сина Товіїла, сина Ананіїла, сина Адуїла, сина Ґаваїла, з насіння Асіїла, з племені Нефталима, 2 який був забраний у полон у дні Енемессара, царя ассирійців, з Тізви, яка є в Галилеї справа від Кудіоса нефталимового, над Ассиром. 3 Я, Товит, ходив дорогами правди і справедливості всі дні мого життя, і я зробив багато милостинь моїм братам і народові, що пішли зі мною до країни ассирійців, до Ніневії. 4 І коли я був у моїй країні, у землі Ізраїля, як я був молодшим, усе плем’я мого батька Нефталима відступило від Єрусалимського дому, вибраного з усіх племен Ізраїля, щоби приносили жертву всі племена. І посвячено храм помешкання Найвищого, і збудовано на всі покоління віку. 5 І всі племена, що разом відступили, а також дім Нефталима, мого батька, приносили жертву Ваалові, тельцеві. 6 І я єдиний ходив багато разів до Єрусалима в празники, як і приписано всьому Ізраїлеві за вічним приписом, маючи первоплоди і десятини того, що виросло, і первоплоди стриження. 7 І я їх давав священикам, синам Аарона, на жертовник. Я давав синам Левія, що служать у Єрусалимі, десятину з усього, що виросло. А другу десятину я продавав, ішов і витрачав її в Єрусалимі кожного року. 8 Третю ж я давав, кому належалось, як і заповіла Девора, матір мого батька, тому що я залишився сиротою без мого батька. 9 І коли я став мужем, я взяв за жінку Анну з насіння нашого роду, і від неї я породив Товію. 10 І коли я був відведений у полон до Ніневії, усі мої брати і ті, що з мого роду, їли хліб народів. 11 Я ж зберіг мою душу, щоб не їсти, 12 тому що я пам’ятав Бога всією моєю душею. 13 І Найвищий дав милість і вигляд перед Енемессаром, і я був його покупцем. 14 І я ходив до Мідії, і залишив Ґаваїлові, братові Ґаврія, у Раґесі в Мідії десять талантів срібла. 15 І коли помер Енемессар, зацарював Сеннахирім, його син, замість нього, його дороги попсувалися, і я більше не зміг піти до Мідії. 16 І в дні Енемессара я робив багато милостинь моїм братам. 17 Голодним я давав мій хліб, а нагим — одяг, і якщо я бачив когось з мого роду мертвим і покинутим за муром Ніневії, я його хоронив. 18 Якщо цар Сеннахирім когось убив, коли пішов, утікаючи з Юдеї, то я крадькома їх хоронив, бо він багатьох убив у своєму гніві, і ті від царя шукали тіла, та не знаходили. 19 Пішовши, один з тих, що в Ніневії, виказав цареві про мене, що я їх хороню, і я сховався, знаючи, що мене шукають, аби вбити, злякавшись, я пішов з країни. 20 І розграбовано все моє майно, і мені нічого не залишилося, лиш Анна, моя жінка, і Товія, мій син. 21 Та не минуло п’ятдесяти днів, як його вбили два його сини. І вони втекли в гори Арарат, і зацарював замість нього Сахердон, його син. І той настановив Ахіахара, сина Анаїла, сина мого брата, над усіма розрахунками свого царства і над усім домом. 22 І Ахіахар попросив за мене, і я прийшов до Ніневії. Ахіахар же був виночерпієм і над перснем, голова дому і касиром, і Сахердон поставив його як другого після себе. Був же він моїм племінником.