1Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому: (Рим 2:15; 2Кор 11:31; 1Тим 2:7)2я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!3Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом, (Рим 16:7; Рим 16:11; Рим 16:21; 1Кор 16:22; 1Ів 3:16)4тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці. (Рим 9:8; 2Кор 3:7; 2Кор 11:22)5Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь. (Пс 40:14; Мт 1:1; Лк 3:23; Ів 3:31; Рим 1:3; Рим 1:25; 2Кор 11:31; Еф 4:6)6Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем. (Рим 2:28; Рим 3:2)7І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка! (Євр 11:18)8Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство. (Рим 4:13; Рим 9:4; Рим 15:8; Гал 4:23)9Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син!10І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.
Боже передбачення у виборі
11Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі, (Рим 11:5; Рим 11:28; Еф 1:11)12не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому, (Рим 4:17; Рим 11:6)13згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.14Що ж скажемо? Може, у Бога несправедливість? Зовсім ні! (Мт 20:13)15Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!16Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує. (Тит 3:5)17Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!18Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.19А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?20О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?21І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть? (2Тим 2:20)22Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення, (Рим 2:4)23щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, — (Дії 9:15; Рим 10:12; Рим 11:33; Еф 1:18; Еф 3:16; флп 4:19; Кол 1:27)24нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників. (Рим 1:6)25Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою. (1Пет 2:10)26І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!27Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок! (Рим 11:5)28Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].29Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри! (Мт 10:15)
Праведність, що з віри
30Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри, (Рим 10:20)31а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності]. (Рим 10:2; Рим 11:7)32Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання, (1Пет 2:8)33як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений! (Мт 21:42; Рим 10:11; 1Пет 2:6)
1Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:2у мене в серці велика печаль і невпинний біль.3Адже я бажав би бути проклятим і відлученим від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,4тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.5Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь.
Як Бог обирає
6Але це не означає, що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.7І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо написано: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».[1]8Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.9Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».[2]10І не тільки це, але й Ревека отримала обітницю, завагітнівши від нашого батька Ісаака.11Бо коли близнюки ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився12не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».[3]13Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».[4]14Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!15Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».[5]16Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.17Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».[6]18Отже, Бог милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.19Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»20Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»[7]21Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?22А що, коли Бог, бажаючи проявити Свій гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,23щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –24нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?25Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,[8]26а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».[9]27Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок.28Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».[10]29І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».[11]
Невіра Ізраїлю
30Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.31А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.32Чому? Тому що вони шукали не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.33Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».[12]