Зареєструватися безкоштовно

Матвія 26

Українська Біблія LXX УБТ

від Ukrainian Bible Society
1 Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням: (Мт 7:28) 2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття. (Мт 16:21; Мр 14:1; Лк 22:1) 3 Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа (Мт 21:23; Мт 26:57; Лк 3:2; Ів 11:49; Ів 18:13; Дії 4:6) 4 і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити. (Ів 11:53) 5 Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі! 6 І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого, (Мр 14:3; Лк 7:36; Ів 12:1) 7 до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову. 8 Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата? 9 Адже це можна було дорого продати і роздати бідним! 10 Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло; (Мт 22:18; Лк 11:7) 11 бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте. (Мт 9:15) 12 Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон. 13 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї. (Мт 28:19) 14 Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників (Мр 14:10; Лк 22:3; Ів 11:57) 15 і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет. (Мт 27:3; Мт 27:9) 16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати. 17 Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху? (Мр 14:12; Лк 22:7) 18 Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями. (Мт 21:2) 19 Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху. 20 Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями] 21 і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть. (Мр 14:18; Лк 22:21; Ів 13:21) 22 Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи? 23 А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть. 24 Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися! (Мт 18:7) 25 Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав. 26 Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє. (Мр 14:22; Лк 22:15; 1Кор 10:16; 1Кор 11:23) 27 Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, 28 бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. (Євр 7:22) 29 Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця. (Дії 10:41) 30 Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. (Пс 112:1; Мр 14:26; Лк 22:39; Ів 18:1) 31 Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари. (Мт 9:36; Мт 11:6; Мр 14:27; Лк 22:31; Ів 16:32) 32 А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї. (Мт 28:7) 33 У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся! (Ів 13:36) 34 Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся. (Мт 26:75) 35 Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні. 36 Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся. (Мр 14:32; Лк 22:40; Ів 18:1) 37 І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити. (Мт 4:21; Мт 17:1; Євр 5:7) 38 Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною! (Пс 41:6; Пс 41:12; Пс 42:5; Ів 12:27) 39 І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти. (Мт 20:22; Ів 6:38; Ів 18:11) 40 Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? (Мт 25:5) 41 Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне. (Мт 6:13; Еф 6:18; Євр 2:18; Євр 4:15; 1Пет 4:7; 1Пет 5:8) 42 Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля. (Мт 6:10; Дії 21:14) 43 Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими. (Лк 9:32) 44 Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова. (2Кор 12:8) 45 Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників. 46 Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник! (Ів 14:31) 47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу. (Мт 21:23; Мр 14:43; Лк 22:47; Ів 18:3) 48 А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його! 49 Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій[1], Учителю! — та й поцілував Його. (Мт 27:29; Мт 28:9) 50 Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його. (Ів 18:12) 51 І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо. (Ів 18:26) 52 Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть. (Об 13:10) 53 Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів? (Пс 90:11; Ів 18:36; Євр 12:22) 54 Як же тоді збудуться Писання, що так має статися? 55 У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене. (Лк 19:47) 56 Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли. (Мт 26:31; Ів 16:32) 57 Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. (Мт 26:3; Мр 14:53; Лк 22:54; Лк 22:63; Ів 18:13) 58 Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться. (Мт 26:69) 59 А первосвященики [та старші] і весь синедріон[2] шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити, (Пс 26:12) 60 але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє (Ів 8:17) 61 і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати. (Мт 27:40; Ів 2:19; Дії 6:14) 62 Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? 63 Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий? (Мт 16:16; Мт 27:14; Мр 5:7) 64 Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних! (Пс 109:1; Мт 22:44; Мт 24:30; Мт 27:11; Мр 16:19; Дії 7:55) 65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство! (Мт 9:3; Дії 14:14) 66 Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти! (Ів 19:7) 67 Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках (Мт 27:30) 68 і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив? 69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем! (Мт 26:58; Мр 14:66; Лк 22:56; Ів 18:25; Дії 4:13) 70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш! 71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином! 72 І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини! 73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє! 74 Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень. 75 Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав. (Мт 26:34) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Матвія 26

Новий Переклад Українською

від Biblica
1 Коли Ісус закінчив усе це говорити, Він звернувся до Своїх учнів: 2 «Ви знаєте, що через два дні Пасха і Сина Людського буде видано на розп’яття». 3 Тоді зібралися первосвященники та старійшини народу у дворі первосвященника, на ім’я Каяфа. 4 І змовилися підступом схопити та вбити Ісуса. 5 Але говорили: «Не у свято, щоб не сталося заворушення в народі». 6 Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого. 7 Коли Він сидів за столом, до Нього підійшла жінка, яка принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром[1], і вилила його на голову Ісуса. 8 Побачивши це, учні обурилися й сказали: ―Навіщо така трата? 9 Адже це миро можна було продати дорого та роздати бідним. 10 Але Ісус, знаючи це, сказав їм: ―Чому ви докоряєте жінці? Адже вона зробила добре діло для Мене. 11 Бідних ви завжди маєте з собою,[2] а Мене не завжди матимете. 12 Виливши миро на Моє тіло, вона приготувала Мене до поховання. 13 Істинно кажу вам: всюди, де буде проповідуватись ця Добра Звістка у всьому світі, будуть казати й те, що вона зробила, на згадку про неї. 14 Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріот, пішов до первосвященників 15 і сказав: «Що ви дасте мені, якщо я віддам вам Ісуса?» Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет. 16 Відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати. 17 У перший день свята Опрісноків учні підійшли та запитали Ісуса: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху? 18 Він відповів: ―Ідіть у місто до такого-то чоловіка й скажіть йому: «Учитель каже: „Мій час наблизився, у тебе Я буду споживати Пасху з Моїми учнями“». 19 Учні зробили, як наказав їм Ісус, та приготували там Пасху. 20 Коли ж настав вечір, Він сів до столу разом із дванадцятьма. 21 А як вони їли, Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: один із вас зрадить Мене. 22 Вони дуже засмутилися й почали запитувати Його, один за одним: ―Це не я, Господи? 23 Він сказав у відповідь: ―Той, хто опустить руку разом зі Мною в миску, той Мене зрадить. 24 Син Людський, безумовно, іде, як про Нього написано, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Сина Людського. Було б краще тому чоловікові не народжуватись. 25 Юда, який зрадив Його, спитав: ―Це не я, Равві[3]? Ісус відповів йому: ―Ти сказав! 26 Коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив його, розламав та дав учням, кажучи: «Візьміть та їжте, це є тіло Моє». 27 Потім узяв чашу, подякував і дав її учням, кажучи: «Пийте з неї всі, 28 бо це кров Моя, кров Нового Завіту, яка проливається за багатьох для прощення гріхів. 29 Кажу вам: не питиму більше з цього виноградного плоду до дня, коли питиму з вами нове вино в Царстві Мого Отця». 30 І, проспівавши пісні, вони пішли на Оливну гору. 31 Тоді Ісус сказав учням: ―Усі ви відмовитесь від Мене цієї ночі, бо написано: «Уражу пастиря – і вівці отари розсіються».[4] 32 Але після Мого воскресіння Я піду до Галілеї, і там ми зустрінемось. 33 Тоді Петро відповів Йому: ―Навіть якщо всі зречуться Тебе, я ніколи не зречусь. 34 Ісус сказав йому: ―Істинно кажу тобі: цієї ночі, перед тим, як півень заспіває, ти тричі зречешся Мене. 35 Петро ж наполягав: ―Навіть якщо треба буде померти разом із Тобою, усе одно я не зречуся. І всі учні сказали так само. 36 Тоді Ісус разом із ними прийшов до місця, яке називається Гефсиманія, і сказав учням: ―Посидьте тут, поки Я піду й помолюся там. 37 І, узявши з Собою Петра та обох синів Зеведеєвих, почав сумувати та тривожитись. 38 Тоді сказав їм: ―Моя душа страждає смертельно! Залишайтеся тут та пильнуйте зі Мною. 39 І, відійшовши трохи далі, Він упав долілиць та молився кажучи: «Отче Мій, якщо можливо, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не як Я хочу, а як Ти». 40 Повернувшись до учнів, знайшов, що вони заснули, та сказав Петрові: ―Ви не могли навіть однієї години пильнувати зі Мною? 41 Пильнуйте та моліться, щоб вам не впасти в спокусу. Бо дух бадьорий, а тіло немічне. 42 І вдруге Він відійшов та молився кажучи: «Отче Мій, якщо неможливо, щоб ця чаша Мене обминула і щоб Я не пив її, то нехай станеться Твоя воля!» 43 Коли Він повернувся до учнів, знову знайшов, що вони сплять, бо їхні очі були обтяжені. 44 Залишивши їх утретє, Він ще раз пішов молитися, промовляючи ті ж слова. 45 Потім прийшов до учнів і сказав їм: ―Ви все ще спите та відпочиваєте? Ось наблизилась година, і Син Людський віддається в руки грішників. 46 Вставайте, ходімо! Ось наближається Мій зрадник. 47 Коли Він ще говорив, ось підійшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним великий натовп із мечами та киями – від первосвященників та старійшин народу. 48 Зрадник дав їм такий знак, кажучи: «Той, Кого я поцілую, це Він, арештовуйте Його!» 49 Він одразу підійшов до Ісуса й промовив: ―Вітаю, Равві[5]! – і поцілував Його. 50 Ісус сказав йому: ―Друже, роби те, для чого ти прийшов! Тоді вони підійшли, наклали на Ісуса руки та заарештували Його. 51 І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свій меч, ударив раба первосвященника й відрубав йому вухо. 52 Тоді Ісус сказав: «Поверни свого меча на його місце! Бо всі, хто береться за меч, від меча загинуть. 53 Чи ти думаєш, що Я не можу просити Отця Мого надіслати зараз більше дванадцяти легіонів[6] ангелів? 54 Але як тоді сповниться Писання, яке каже, що так має статися?» 55 У той час Ісус звернувся до натовпу: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати Мене. Щодня Я сидів та навчав у Храмі, і ви не заарештовували Мене. 56 Але все це сталося, щоб збулося Писання пророків». Тоді всі учні, залишивши Його, втекли. 57 Ті, що схопили Ісуса, привели Його до первосвященника Каяфи, де зібралися книжники та старійшини. 58 Петро ж ішов за Ісусом на відстані до двору первосвященника й, зайшовши всередину, сів разом зі слугами, щоб побачити, чим усе скінчиться. 59 Первосвященники й весь Синедріон шукали неправдивого свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, 60 але не знаходили, хоча прийшло багато лжесвідків. Наостанок прийшли двоє, 61 які сказали: ―Він говорив: «Я можу зруйнувати Храм Божий і за три дні відбудувати його». 62 Первосвященник, піднявшись, запитав Ісуса: ―Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе? 63 Але Ісус мовчав. Первосвященник запитав Його: ―Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам: Ти – Христос, Син Божий? 64 Ісус відповів йому: ―Ти сказав це! Навіть більше скажу вам: відтепер побачите Сина Людського, Який сидить праворуч від Всемогутнього й приходить на хмарах небесних![7] (Пс 109:1) 65 Тоді первосвященник розірвав на собі одяг та сказав: ―Він богохульствує! Навіщо нам потрібні свідки? Ось тепер ви чули богохульство! 66 Яке ваше рішення? Вони відповіли: ―Він заслуговує на смерть! 67 Тоді почали плювати Ісусові в обличчя та бити кулаками, а інші били Його по щоках, 68 кажучи: «Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?» 69 Петро ж сидів назовні, у дворі. До нього підійшла одна зі служниць і сказала: ―І ти був з Ісусом із Галілеї. 70 Але Петро заперечив перед усіма, кажучи: ―Не знаю, про що ти говориш. 71 Коли він виходив за ворота, його побачила інша служниця й сказала тим, що були там: ―Цей чоловік теж був з Ісусом із Назарета. 72 Петро знову заперечив, поклявшись, що не знає Цього Чоловіка. 73 Згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: ―Ти й справді один із них, бо й мова твоя викриває тебе. 74 Тоді він почав клястися та присягати кажучи: ―Не знаю Цього Чоловіка! І одразу заспівав півень. 75 Тоді Петро згадав слова, які сказав Ісус: «Перед тим, як заспіває півень, ти тричі зречешся Мене». І, вийшовши геть, він гірко заплакав. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.