1Вони перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської. (Мт 8:28; Лк 8:26)2А як Він вийшов із човна, зненацька перестрів Його біснуватий чоловік з гробниць. (Мр 1:23)3Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцюгами,4бо часто в’язали його путами й кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;5і завжди, вночі та вдень, він перебував у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.6Та коли він здалека побачив Ісуса, то прибіг і поклонився Йому.7І, закричавши гучним голосом, каже: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! (Мт 26:63; Мр 1:24; Мр 3:11; Дії 16:17)8Оскільки Він говорив йому: Нечистий духу, вийди з людини!9Ісус запитав його: Яке твоє ім’я? Той каже Йому: Легіон[1] моє ім’я, — бо нас багато!10І дуже благав Його, щоб не виганяв їх із цієї околиці.11Паслося ж там на горі велике стадо свиней.12І просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми!13І Він дозволив їм. Тож повиходили нечисті духи, увійшли у свиней, і кинулося стадо — десь зо дві тисячі — з кручі в море та втопилося в морі.14А ті, хто їх пас, втекли й сповістили в місті та в селах. І люди вийшли побачити, що сталося.15І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий — той, хто мав легіон, — сидить одягнений і при своєму розумі; і вони злякалися.16Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.17І почали благати Його покинути їхню околицю.18І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним. (Мр 3:14)19Та Він йому не дозволив, але сказав йому: Іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, як змилосердився над тобою! (Мр 11:3)20Тож пішов він, та й почав проповідувати в Десятимісті[2] про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися. (Мт 4:25; Мр 7:31)
Жінка з кровотечею. Воскресіння дочки Яіра
21А як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря. (Мт 9:18; Лк 8:40; Дії 9:36)22Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, упав Йому до ніг (Мр 7:25; Ів 11:32; Дії 10:25)23і дуже просив Його, кажучи: Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила! (Мт 9:18)24І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його. (Мр 3:9)25А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років26та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, —27почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. (Мр 1:41)28Вона говорила: Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — одужаю!29І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби.30Тієї ж миті Ісус відчув у Собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: Хто доторкнувся до Мого одягу? (Лк 5:17)31А Його учні говорили Йому: Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: Хто доторкнувся до Мене?32І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила. (Мр 3:5)33А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду.34Він же промовив до неї: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги. (Мт 9:22; Лк 7:50; Дії 16:36; Як 2:16)35Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги, та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?36Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки вір!37І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Івана — брата Якового. (Мт 17:1)38Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили.39Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить! (Ів 11:4; Ів 11:11; Дії 20:10)40І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина. (Мр 11:15; Дії 9:40)41І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум[3], — що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань! (Мт 8:15; Лк 7:14)42І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння.43Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти. (Мт 8:4)
1Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську.2Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому вийшов із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом.3Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами.4Його часто зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати.5Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння.6Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому7й голосно промовив: ―Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.8Бо Ісус казав: «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!»9Ісус запитав його: ―Як тебе звати? Той відповів: ―Моє ім’я Легіон[1], бо нас багато.10І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із тієї місцевості.11А було там велике стадо свиней, що паслося на горі.12Демони просили Ісуса: ―Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них.13Ісус дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі голів, кинулося з кручі в море та втопилося.14Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді люди вийшли подивитися, що сталося.15Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися.16Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней.17Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці.18Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою.19Але Ісус не дозволив йому, сказавши: «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою».20Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.
Зцілення жінки з кровотечею та воскресіння дочки Яіра
21Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря.22І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг,23благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила».24Ісус пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього.25І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу.26Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше.27Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі.28Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!»29І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.30А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав: ―Хто доторкнувся до Мого одягу?31Учні сказали Йому: ―Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»32Але Ісус озирався, щоб побачити, хто це зробив.33Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду.34Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби».35Коли Він ще говорив, прийшли з дому керівника синагоги та сказали: ―Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя?36Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги: ―Не бійся, тільки віруй.37І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.38Коли прийшли в дім керівника синагоги, то Ісус побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили.39Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить».40Але вони почали глузувати з Нього. Ісус же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина.41Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»).42Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива.43Ісус суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.