1Первосвященик запитав: Чи це так? (Дії 17:11; Дії 24:9)2А він промовив: Мужі, брати і батьки, послухайте! Бог слави з’явився нашому батькові Авраамові, коли він був у Месопотамії перед тим, як він оселився в Харані. (Пс 28:3; Дії 22:1)3І сказав йому: Вийди зі своєї землі, від свого роду та піди в край, який Я тобі покажу.4Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився в Харані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в цю землю, де ви тепер живете.5І не дав йому спадщини в ній навіть на стопу ноги, але обіцяв дати її для володіння йому та його нащадкам після нього, хоч не було в нього дитини.6І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, будуть поневолені й гнобитимуть їх чотириста років.7Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, якому вони служитимуть, і після цього вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці!8І дав йому завіт обрізання. І він породив Ісаака й обрізав його восьмого дня, Ісаак — Якова, Яків — дванадцятьох патріархів.
Йосиф
9А патріархи позаздрили Йосифові й продали його в Єгипет. Та з ним був Бог10і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і милість перед фараоном, царем єгипетським, і поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом. (Пс 104:21)11Настав же голод по всій [землі] Єгипетській та Ханаанській, і прийшла велика скрута, — наші батьки не знаходили поживи.12Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.13Коли ж вони прибули вдруге, Йосиф признався своїм братам, і рід Йосифа став відомим фараонові.14Йосиф послав покликати свого батька Якова з усім родом, — сімдесят п’ять[1] душ.15Тож Яків переселився в Єгипет, де помер сам і батьки наші;16і перенесли їх до Сихема й поклали до гробниці, яку Авраам купив за срібло в синів Емора в Сихемі.
Мойсей
17Коли наближався час виконання обітниці, яку Бог проголосив Авраамові, народ в Єгипті збільшився і помножився, (Пс 104:24)18доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосипа.19Він, замисливши зло проти нашого роду, гнобив наших батьків, примушуючи їх викидати своїх немовлят, аби не давати їм жити.20У цей час народився Мойсей, і був він гарний перед Богом; його годували три місяці в батьківському домі. (Євр 11:23)21Коли ж його покинули, то дочка фараона взяла його й вигодувала собі за сина.22І Мойсей був навчений усієї єгипетської мудрості, був сильний у своїх ділах та словах. (Лк 24:19)23А коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів — синів Ізраїля. (1Кор 2:9)24Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і, убивши єгиптянина, помстився за покривдженого.25Він думав, що його брати зрозуміють, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Та вони не зрозуміли.26Наступного дня з’явився перед ними, коли вони билися, і намагався їх помирити, сказавши: Мужі, та ви ж брати, навіщо кривдите один одного?27А той, який кривдив ближнього, відштовхнув його, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею над нами? (Дії 7:39)28Чи ти хочеш мене вбити так само, як учора вбив єгиптянина?29Через цю справу Мойсей утік і став чужинцем у Мадіямській землі, де породив двох синів.
Старший і Визволитель
30Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі при Сінайській горі ангел [Господній] у вогняному полум’ї куща.31Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. А коли він підійшов, щоб роздивитися, то пролунав голос Господа:32Я, Бог твоїх батьків, Бог Авраама й Ісаака та [Бог] Якова! Охоплений трепетом, Мойсей не наважився поглянути. (Дії 3:13)33Та Господь сказав йому: Зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на якому стоїш, — це свята земля!34Я поглянув і побачив гноблення Мого народу, який у Єгипті, Я почув їхній стогін, тож зійшов визволити їх. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту!35Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею? — його, з’явившись у кущі, Бог рукою ангела послав як старшого й визволителя. (Пс 18:15; Пс 77:35; Дії 7:27)36Саме він вивів їх, зробивши чудеса й ознаки в Єгипетській землі та на Червоному морі й упродовж сорока років у пустелі. (Пс 104:27; Дії 5:12)37Це той Мойсей, який сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, [Його слухайте]! (Дії 3:22)38Це той, хто в пустелі на зібранні був разом з Ангелом, який на Сінайській горі говорив до нього та до наших батьків, хто одержав живі слова, щоби дати нам; (Дії 7:53)
Протидія Богові
39якого не схотіли послухатися наші батьки, але відкинули його й повернулися своїми серцями до Єгипту,40сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі!41І тими днями вони зробили теля, принесли жертву ідолові й веселилися з витвору своїх рук. (Пс 114:4)42Тож Бог відвернувся і передав їх служити небесному війську, як написано в книзі Пророків: Доме Ізраїля, чи приносили ви Мені сорок років у пустелі заколення і жертви? (Рим 1:24)43Ви ж підняли намет Молоха і зірку вашого бога Райфана — зображення, які самі зробили, щоби поклонятися їм! Я переселю вас аж за Вавилон!44Наші батьки мали в пустелі намет свідчення, як наказав Той, Хто велів Мойсеєві зробити його за зразком, який він бачив. (Євр 8:5)45Узявши його, батьки наші занесли його разом з Ісусом у землю тих народів, які вигнав Бог з-перед обличчя наших батьків, — і так аж до днів Давида,46який знайшов благодать у Бога і просив, щоби знайти дім для Бога Якова. (Пс 131:5)47Та дім Йому збудував Соломон.48Але Всевишній проживає не в рукотворному, як каже пророк: (Дії 17:24)49Небо — Мій престол, а земля — підніжжя для Моїх ніг. Який дім збудуєте Мені, — каже Господь, — або яке місце для Мого спочинку? (Мт 5:34)50Хіба не Моя рука все це зробила?51Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, — як батьки ваші, так і ви!52Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, які наперед провіщали про прихід Праведника, Якого ви тепер зрадили й убили. (Мт 5:12; Мт 27:19)53Ви, котрі одержали Закон через веління ангелів, але не зберегли його! (Ів 7:19; Дії 7:38; Гал 3:19; Євр 2:2)
Мученицька смерть Степана
54Слухаючи це, вони палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами. (Пс 34:16; Пс 36:12; Пс 111:10; Дії 5:33)55Але Степан, сповнений Святого Духа, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога, (Пс 62:3; Мт 26:64; Лк 4:1; Ів 12:41; Дії 6:3; Дії 6:5; Дії 11:24; Дії 13:52)56і сказав: Ось я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога! (Лк 22:69; Дії 10:11)57Голосно закричавши й затуливши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього. (Дії 19:29)58І, вивівши за місто, вони почали побивати його камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савлом. (Лк 4:29; Дії 22:20; Євр 13:12)59І побивали камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій! (Лк 23:46)60Ставши на коліна, він скрикнув голосно: Господи, не зарахуй їм це за гріх! І, промовивши це, він упокоївся. (Лк 23:34; Дії 20:36)
1Потім первосвященник спитав Стефана: ―Це так?2Він відповів: ―Брати та батьки, послухайте! Бог слави з’явився нашому батькові Аврааму, коли він жив у Месопотамії, до того, як він оселився в Харрані,3та сказав йому: «Вийди з твоєї землі, з місця твого народження й піди в землю, яку Я покажу тобі».[1]4Тоді Авраам вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в землю, де ви зараз живете.5І не дав йому ніякої спадщини, не дав навіть кроку землі. Але обіцяв дати її у володіння йому та його нащадкам, хоча Авраам не мав ще дитини.6І сказав йому Бог: «Твої нащадки будуть переселенцями в чужій землі, жителі тієї землі поневолять та гнобитимуть їх чотириста років.7Але народ, який їх поневолить, Я буду судити, – сказав Бог, – і потім вони вийдуть та служитимуть Мені в цьому місці».[2]8І дав йому завіт обрізання. Авраам став батьком Ісаака й обрізав його восьмого дня; Ісаак став батьком Якова, а Яків – дванадцятьох патріархів.9Патріархи із заздрощів продали Йосифа до Єгипту. Але Бог був із ним10і врятував його від усіх бід. Він дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем Єгипетським, який зробив його правителем над усім Єгиптом та всім своїм домом.11Потім настав голод та велике страждання у всьому Єгипті та Ханаані, і наші батьки не могли знайти їжі.12Почувши, що в Єгипті є зерно, Яків надіслав туди наших батьків уперше.13Коли ж вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився своїм братам, і фараон дізнався про родину Йосифа.14Потім Йосиф послав за своїм батьком Яковом та всіма його родичами – усього сімдесят п’ять осіб.15Яків прийшов до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші.16Їхні тіла були перенесені в Сихем та покладені в гробницю, яку Авраам придбав за срібло від синів Еммора в Сихемі.17Коли ж наближався час здійснення обітниці, яку Бог дав Авраамові, чисельність нашого народу в Єгипті значно збільшилась.18Так було, поки в Єгипті не постав інший цар, який не знав Йосифа.[3]19Він підступно поводився з нашими родичами, жорстоко змушуючи наших батьків викидати своїх дітей, щоб не лишалися живими.20У цей час народився Мойсей, він був гарним перед Богом. Три місяці його годували в батьківському домі,21а коли були вимушені покинути його на вулиці, він був підібраний дочкою фараона, яка виховала його як власного сина.22І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрості; був сильний у слові та дії.23Коли ж йому виповнилося сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих.24Побачивши, що одного з них несправедливо скривджено, він заступився за нього та помстився за ображеного, убивши єгиптянина.25Мойсей думав, що його брати зрозуміють, що Бог через нього дає їм визволення, але вони не зрозуміли.26Наступного дня Мойсей побачив двох ізраїльтян, що билися. Він намагався їх закликати до миру, кажучи: «Ви ж брати! Чому ви кривдите один одного?»27Але той, хто кривдив свого ближнього, відштовхнув Мойсея, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею над нами?28Чи хочеш і мене вбити так само, як ти вчора вбив єгиптянина?»[4]29Почувши ці слова, Мойсей утік та оселився як чужинець у землі Мадіам. Там у нього народилося двоє синів.30Коли минуло сорок років, з’явився Мойсею в пустелі гори Синаю ангел у полум’ї вогню тернового куща.31Мойсей, побачивши це, був здивований; а коли підійшов ближче, щоб роздивитися, почув голос Господа:32«Я – Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака і Якова». Мойсей, затремтівши від страху, не наважувався поглянути.[5]33Господь же сказав йому: «Зніми своє взуття, бо місце, на якому ти стоїш, – це свята земля.34Я побачив скорботи Мого народу в Єгипті й почув його стогін. Тому Я зійшов, щоб визволити його. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту».[6]35Того самого Мойсея, якого вони відкинули, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею?» – тепер Бог надіслав керівником та визволителем через ангела, який з’явився йому в полум’ї тернового куща.36Він вивів їх з Єгипту, роблячи чудеса та знамення в землі Єгипту, у Червоному морі й у пустелі упродовж сорока років.37Це той Мойсей, що сказав ізраїльтянам: «Бог підніме з-посеред ваших братів Пророка, подібного до мене».[7]38Він був у зібранні народу в пустелі, разом з ангелом, який говорив із ним на горі Синай, і з нашими батьками. Він отримав слова життя, щоб передати їх нам.39Але наші батьки не бажали коритися, відкинули його та у своїх серцях повернулися до Єгипту.40Вони сказали Ааронові: «Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо ми не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипту».[8]41У ті дні вони зробили золоте теля, принесли жертву цьому ідолу та раділи справі своїх рук.42Бог же відвернувся від них, залишивши їх вклонятися тілам небесним, як написано в книзі пророків: «Чи приносили ви Мені жертви та дари упродовж сорока років у пустелі, доме Ізраїля?43Ви взяли з собою шатро Молоха, зірку вашого бога Ромфана та зображення, які ви зробили для поклоніння. Тому вишлю вас у полон далі від Вавилона».[9]44У наших батьків у пустелі було Шатро одкровення, зроблене згідно з вказівками, які Бог дав Мойсею, і за зразком, який він побачив.45Отримавши його, наші батьки разом з Ісусом Навином принесли його у володіння народів, яких Бог вигнав з-перед обличчя наших батьків. І залишився там до днів Давида,46який знайшов благодать перед Богом і просив дозволу знайти оселю для Бога Якова.47Однак Дім для Нього збудував Соломон.48Але Всевишній не живе в домах, зроблених руками людськими. Як каже пророк:49«Небо – Мій престол, а земля – підніжжя Моїх ніг. Який дім ви Мені збудуєте? – каже Господь. – Або де місце Мого відпочинку?50Хіба не Моя рука створила все це?»[10]51Ви – впертий народ, необрізаний серцем та вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, як і ваші батьки.52Кого з пророків ваші батьки не переслідували? Вони вбили тих, хто звіщав прихід Праведного, зрадниками та вбивцями Якого ви стали тепер.53Отримавши Закон через служіння ангелів, ви не підкорилися йому.
Побиття камінням Стефана
54Почувши це, вони розлютилися у своїх серцях і скреготали зубами проти Стефана.55Він же, сповнений Святого Духа, здійняв очі до неба та побачив славу Божу й Ісуса, Який стоїть праворуч від Бога.56І сказав: «Я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч від Бога».57Тоді вони голосно закричали та, затуливши вуха, разом кинулися на нього.58Вони вивели його за місто та почали закидувати камінням. Свідки обвинувачення поклали свій одяг біля ніг молодого чоловіка, що звався Савл.59Коли вони закидували Стефана камінням, він молився й казав: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»60Потім став на коліна й голосно промовив: «Господи, не зараховуй їм цього гріха!» І, сказавши це, він помер.