1Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти із цього світу до Отця, виявив любов до Своїх, — тих, які у світі, — до кінця полюбив їх. (Ів 2:13; Ів 7:30; Ів 12:23; Ів 16:28; Ів 17:1; Ів 17:11; Ів 18:4)2Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його, (Лк 22:3; Ів 13:27; Дії 5:3)3[Ісус], знаючи, що все дав Йому Отець у руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, (Ів 3:35; Ів 16:27; Ів 16:28; Ів 18:4)4устав з вечері, зняв одяг і, узявши рушника, підперезався. (Лк 12:37)5Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.6Підходить Він до Симона-Петра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги? (Мт 3:14)7Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш. (Ів 13:12)8Каже Йому Петро: Ти не помиєш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною.9Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову.10А Ісус говорить йому: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі. (Ів 15:3)11Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті. (Ів 6:64)12А коли помив їхні ноги і надів Свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам? (Ів 13:7)13Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. (Мт 23:8; Мт 23:10)14Отже, коли Я, Господь і Вчитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. (1Тим 5:10; 1Ів 2:6; 1Ів 3:16)15Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам.16Знову й знову запевняю вас, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. (Мт 10:24)17Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте. (Лк 10:28; Лк 10:37; Як 1:25)
Один з учнів зрадить Христа
18Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав, але щоби збулося Писання: Хто хліб споживає зі Мною, той підняв проти Мене свою п’яту. (Пс 40:10; Ів 6:70; Ів 15:16; Ів 15:19; Еф 1:4)19Тепер кажу вам, ще перед тим, як це станеться, щоб коли воно станеться, ви повірили, що то Я. (Мт 24:25; Ів 8:24; Ів 14:29; Ів 16:1; Ів 16:4)20Знову й знову запевняю вас: Хто приймає того, кого Я пошлю, — Мене приймає, а хто Мене приймає, — приймає й Того, Хто Мене послав! (Мт 10:40)21Промовивши це, Ісус стривожився духом, засвідчив і сказав: Знову й знову запевняю вас, що один із вас зрадить Мене! (Мт 26:21; Мр 14:18; Лк 22:21; Ів 11:33)22Учні почали споглядати один на одного, не здогадуючись, про кого Він говорить.23Один з учнів, якого любив Ісус, лежав на грудях Ісуса. (Ів 19:26; Ів 20:2; Ів 21:7; Ів 21:20)24Тож Симон-Петро кивнув йому, щоби запитав, хто це міг би бути, про кого Він говорить.25А той, прихилившись до грудей Ісуса, каже Йому: Господи, хто це?26Ісус відповів: Це той, кому Я, вмочивши, подам хліб. Умочивши хліб, Він бере і дає Юді Іскаріотському, синові Симона.27І тоді, після цього шматка хліба, ввійшов у нього сатана. А Ісус сказав йому: Що робиш, роби швидше! (Ів 13:2)28Ніхто з тих, хто був при столі, не зрозумів, до чого Він сказав це йому.29Оскільки в Юди була скринька на гроші, то деякі подумали, що Ісус звелів йому купити те, що потрібне на свято, або щоби дав щось бідним. (Ів 12:6)30Отже, взявши той шматок хліба, він відразу вийшов. Була ніч.31А коли він вийшов, Ісус говорить: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. (Ів 1:51; Ів 7:39; Ів 8:54)32Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, — і цієї ж миті прославить Його!
36Каже Йому Симон-Петро: Господи, куди Ти йдеш? Ісус йому відповів: Куди [Я] іду, ти не можеш нині за Мною йти, але підеш пізніше. (Мт 26:33; Мр 14:29; Лк 22:31; Ів 7:34; Ів 12:26; Ів 14:5; Ів 16:5; Ів 21:18)37Каже Йому Петро: Господи, чому я не можу нині піти за Тобою? Душу свою за Тебе я покладу.38Відповідає [йому] Ісус: Душу свою за Мене ти покладеш? Знову й знову запевняю тебе: не проспіває півень, як ти тричі відречешся від Мене. (Ів 18:27)
1Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година, щоб залишити цей світ і повернутись до Отця, полюбивши Своїх, що були у світі, полюбив їх до кінця.2Під час вечері, коли диявол вже вклав у серце Юди, сина Симона Іскаріота, зрадити Ісуса,3знаючи, що Отець дав усе в Його руки, що від Бога прийшов і до Бога повертається,4Він підвівся з-за столу, зняв верхній одяг і підперезався рушником.5Потім налив води в таз і почав мити ноги учням та витирати їх рушником, яким був підперезаний.6Коли Він підійшов до Симона Петра, той сказав Йому: ―Господи, Ти будеш мити мені ноги?7Ісус сказав йому: ―Того, що Я роблю, ти не розумієш зараз, але зрозумієш потім.8Петро сказав Йому: ―Ти ніколи не митимеш моїх ніг! Ісус відповів: ―Якщо Я не обмию тебе, то не матимеш частки зі Мною.9Симон Петро сказав: ―Тоді, Господи, не тільки ноги, але й руки та голову!10Ісус відповів йому: ―Тому, хто обмився, потрібно лише ноги помити, бо він увесь чистий. І ви чисті, але не всі.11Він знав, хто зрадить Його, тому й казав, що не всі чисті.12Закінчивши мити їхні ноги, Ісус одягнув Свій одяг, повернувся на Своє місце й сказав їм: ―Чи розумієте ви, що Я зробив для вас?13Ви називаєте Мене Вчителем і Господом і добре кажете, бо Я Ним є.14Тож якщо Я, ваш Господь і Вчитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному.15Бо Я подав вам приклад, щоб ви робили так, як Я зробив вам.16Істинно кажу вам: раб не більший за свого господаря, і посланець[1] не більший за того, хто його послав.17Якщо ви знаєте це, то блаженні ви, коли чинитимете так.
Ісус говорить про зрадника
18Я не говорю про всіх вас. Я знаю тих, кого обрав. Але має сповнитись Писання: «Той, хто їв Мій хліб, підняв на Мене свою п’яту».[2] (Пс 40:10)19Я кажу вам перед тим, як станеться, щоб, коли станеться, ви повірили, що Я є.[3]20Істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, приймає Мене, а хто Мене приймає, той приймає й Того, Хто послав Мене.21Сказавши це, Ісус стривожився духом і засвідчив: ―Істинно кажу вам: один із вас зрадить Мене.22Його учні дивилися один на одного, не розуміючи, про кого Він каже.23Один з Його учнів, той, якого любив Ісус, сидів за столом, прихилившись до Нього.24Симон Петро дав йому знак, щоб запитав, кого Він має на увазі.25Спираючись на Ісуса, той запитав Його: ―Господи, хто це?26Ісус відповів: ―Це той, кому Я подам шматок хліба, вмочивши його в миску. Потім, вмочивши шматок хліба, подав його Юді, синові Симона Іскаріота.27Як тільки Юда взяв шматок, сатана увійшов у нього. Ісус сказав йому: ―Що робиш, роби швидше!28Але ніхто з тих, хто був за столом, не зрозумів, чому Він сказав це йому.29А оскільки в Юди була скриня з грошима, дехто подумав, що Ісус наказав йому купити все потрібне до свята або ж дати щось бідним.30Юда, узявши шматок хліба, відразу вийшов. Була ніч.
Ісус каже про зречення Петра
31Коли Юда вийшов, Ісус сказав: ―Тепер Син Людський прославився, і Бог прославився в Ньому.32Якщо Бог прославився в Ньому, то і Його Бог прославить в Собі. І зробить це відразу.33Діти Мої, Я буду з вами ще трохи. Будете шукати Мене, і, як Я сказав юдеям, так кажу й вам нині: куди Я йду, ви не можете прийти.34Я даю вам нову заповідь: любіть одне одного. Як Я полюбив вас, так і ви любіть одне одного.35Через це всі будуть знати, що ви є Моїми учнями, якщо будете любити одне одного.36Симон Петро запитав Його: ―Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів: ―Куди Я йду, ти зараз за Мною піти не зможеш, але підеш пізніше.37Петро знов запитав: ―Господи, чому я не можу зараз піти за Тобою? Я покладу своє життя за Тебе.38Тоді Ісус відповів: ―Ти дійсно покладеш своє життя за Мене? Істинно кажу тобі: ще до того, як півень заспіває, ти тричі зречешся Мене.