від Ukrainian Bible Society1Якщо чоловік відішле свою жінку, і вона піде від нього, і буде іншому чоловікові, то хіба може повернутися[1] знову до нього? Хіба ж не буде обезчещеною[2] та жінка? А ти чинила розпусту із численними пастухами і повернулася до Мене, — говорить Господь.2Підійми свої очі прямо перед собою і поглянь, де ти не опоганилася. Ти сиділа на їхніх дорогах, як опущений крук, і ти опоганила землю твоєю розпустою і твоїм злом.3І ти мала багато пастухів собі на спотикання. У тебе був вигляд розпусниці, ти стала безсоромною щодо до всіх.4Хіба ти не назвала Мене домом, батьком і володарем твого дівоцтва?5Чи залишиться навіки, чи буде збережена для гніву? Ось ти сказала і зробила цю погань, і спромоглася на це.6І промовив Господь до мене в дні царя Йосії: Чи ти бачив, що Мені зробило поселення Ізраїля? Вони ходили на всяку високу гору і під усяке крислате дерево, і там чинили розпусту.7І Я сказав після того, як вона це все зробила: Повернися до Мене! — та вона не повернулася. А невірна Юда побачила її невірність.8І побачила, що вона була схоплена через усе, у чому чинило перелюб поселення Ізраїля, і Я її відіслав, і Я їй дав лист про розлучення. Та не злякалася невірна Юда, і пішла, і чинила розпусту і вона.9І на ніщо була її розпуста, і вона чинила перелюб із каменем10і з деревом. І в усьому цьому не повернулася до Мене невірна Юда всім своїм серцем, але з оманою.11І сказав Господь мені: Ізраїль[3] оправдала свою душу більше, ніж невірна Юда.12Піди і прочитай ці слова на півночі, і скажеш: Повернися до Мене, поселення Ізраїля, — говорить Господь, — і не скріплю Моє обличчя проти вас. Адже Я — милосердний, — говорить Господь, — і не гніватимуся на вас навіки.13Лише пізнай твою неправедність, бо ти згрішила проти твого Господа Бога і розсипала твої шляхи чужинцям під усяким крислатим деревом, а Мого голосу ти не почула, — говорить Господь.14Поверніться, сини, які відступили, — говорить Господь, — бо Я заволодію вами і заберу вас, — одного з міста і двох з батьківщини, — і приведу вас до Сіону,15і дам вам пастирів за Моїм серцем, і пастимуть вас, пасучи вміло.16І буде, коли помножитеся і збільшитеся на землі в ті дні, — говорить Господь, — більше не скажуть: Ковчег завіту Святого Ізраїля! — не прийде на серце, не назветься і не буде відвіданий, і більше подібного не станеться.17У ті дні й у той час назвуть Єрусалим Господнім престолом, і до нього зберуться всі народи, і не ходитимуть більше за побажаннями їхнього злого серця.18У ті дні ввійдуть дім Юди до дому Ізраїля, і прийдуть разом із землі з півночі та з усіх країн на землі, яку успадкували їхні батьки.19І я сказав: Нехай буде, Господи! Бо поставлю тебе між дітей, і дам тобі вибрану землю спадку Бога, Вседержителя народів. І Я сказав: Назвете Мене Отцем і не відвернетеся від Мене;20лише так, як знехтувала жінка своїм чоловіком, так знехтував Мною дім Ізраїля, — говорить Господь.21Чути голос із уст плачу і благання синів Ізраїля, бо неправедно чинили на своїх дорогах, забули свого святого Бога.22Неодмінно поверніться, сини, і оздоровлю ваші ураження! Ось ми будемо Твоїми, бо Ти — наш Господь Бог.23Дійсно, для обману були пагорби і сила гір, спасіння Ізраїля лише через нашого Господа Бога.24Тож сором знищив труди наших батьків від нашої молодості, їхніх овець, їхню худобу, їхніх синів і їхніх дочок.25Ми заснули в нашому соромі, і нас покрило наше безчестя, тому що ми і наші батьки грішили перед нашим Богом від нашої молодості аж до цього дня, і ми не послухали голосу нашого Господа Бога.