Ісаї 51:12 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Послухайте Мене, ви, які переслідуєте праведного і шукаєте Господа! Погляньте на твердий камінь, який ви висікли, і на яму ставу, який ви викопали. 2 Погляньте на вашого батька Авраама і на Сарру, яка терпіла болі вашого народження! Адже був він один, і Я його покликав, і його поблагословив, і Я його полюбив, і Я зробив численними його нащадків. 3 А тепер і тебе потішу, Сіоне, — Я потішив усі твої пустинні місця, і зроблю її пустинні місця, як Господній рай. Радість і веселість знайдуть у ній, прославляння і голос хвали. 4 Послухайте Мене, послухайте, Мій народе, — і царі, Мене послухайте! Бо від Мене вийде закон і Мій суд на світло народів. 5 Швидко наближається Моя праведність, і прийде Моє спасіння, і народи надіятимуться на Мою руку. Мене чекатимуть острови і надіятимуться на Мою руку. 6 Підніміть ваші очі до неба і погляньте на землю внизу, бо небо укріпилося, як дим, а земля постаріє, як одяг; ті, хто живе на землі, вмирають, як і ці, а Моє спасіння буде навіки, і Моя праведність не стане меншою. 7 Послухайте Мене, ви, які знаєте суд, Мій народе, в якого Мій закон у їхньому серці! Не бійтеся погорди людей і не ослабніть від їхньої зневаги, 8 бо вона, як одяг, буде з’їдена часом і, як вовна, буде з’їдена міллю. А Моя праведність буде навіки, і Моє спасіння — з роду в рід! 9 Підіймись, підіймись Єрусалиме і зодягнися силою твоєї могутньої руки! Устань, як на початку дня, як вічний рід. Хіба ти той, 10 хто висушив море, велику воду безодні? Хто поклав глибини моря, як дорогу для проходу визволеним 11 і спасенним? Адже через Господа повернуться і прийдуть на Сіон з радістю і вічною веселістю. Бо на голові їхній — радість і хвала, і радість їх охопить, — утік біль і смуток, і стогін. 12 Я є, Я є Той, Хто тебе потішає. Пізнай, Кого вшанувавши, ти злякався смертної людини і людського сина, які засохли, наче трава! 13 Ти забув про Бога, Який тебе створив, Який створив небо і заснував землю, і ти боявся завжди, усі дні, через присутність гніву того, хто тебе гнітить. Бо яким чином він радився тебе взяти, а тепер де гнів того, хто тебе гнітить? 14 Адже у твоєму спасінні Бог не зупиниться і не забариться! 15 Адже Я — Бог твій, Котрий збурює море і дає шум його хвилям, Господь Саваот Моє Ім’я! 16 Я покладу Свої слова у твої уста і захищу тебе в тіні Своєї руки, якою Я встановив небо і заснував землю. І Він скаже Сіонові: Ти — Мій народ! 17 Піднімися, піднімися, встань, Єрусалиме, — та, яка випила чашу гніву з Господньої руки! Адже чашу падіння, чашу гніву ти випила, і ти випорожнила. 18 І не було того, хто потішив би тебе з усіх твоїх дітей, яких ти народила, і не було того, хто взяв би твою руку, навіть з усіх твоїх синів, яких ти звеличила. 19 Ці дві речі проти тебе! Хто сумуватиме з тобою? Падіння і знищення, голод і меч. Хто тебе потішить? 20 Твої сини в біді, ті, хто сидить на краю кожної дороги, як наполовину зварений буряк, вони сповнені Господнього гніву, ослаблені Господом Богом. 21 Через це послухай, упокорена і сп’яніла не від вина! 22 Так говорить Господь Бог, Який судить Свій народ: Ось Я взяв чашу падіння з твоєї руки, чашу гніву, і ти вже не продовжуватимеш пити з неї. 23 І вкладу її в руки тих, хто тобі чинить зло і тебе впокорюють, які сказали твоїй душі: Нахилися, щоб ми пройшли. І ти підставила свою спину рівно із землею — для тих, які проходять ззовні.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Gottes ewiges Heil für Israel

1 Hört mir zu, die ihr der Gerechtigkeit nachjagt, die ihr den HERRN sucht: Schaut den Fels an, aus dem ihr gehauen seid, und des Brunnens Schacht, aus dem ihr gegraben seid. (Повт 33:28; Іс 48:1) 2 Schaut Abraham an, euren Vater, und Sara, von der ihr geboren seid. Denn als einen Einzelnen berief ich ihn, um ihn zu segnen und zu mehren. (Бут 12:1; Іс 41:8) 3 Ja, der HERR tröstet Zion, er tröstet alle ihre Trümmer und macht ihre Wüste wie Eden und ihr dürres Land wie den Garten des HERRN, dass man Wonne und Freude darin findet, Dank und Lobgesang. (Бут 2:8) 4 Merke auf mich, mein Volk, hört mich, meine Leute! Denn Weisung wird von mir ausgehen, und mein Recht will ich gar bald zum Licht der Völker machen. 5 Denn meine Gerechtigkeit ist nahe, mein Heil tritt hervor, und meine Arme werden die Völker richten. Die Inseln harren auf mich und warten auf meinen Arm. (Іс 42:4) 6 Hebt eure Augen auf gen Himmel und schaut unten auf die Erde! Denn der Himmel wird wie ein Rauch vergehen und die Erde wie ein Kleid zerfallen, und die darauf wohnen, werden wie Mücken dahinsterben. Aber mein Heil bleibt ewiglich, und meine Gerechtigkeit wird nicht zerbrechen. (Пс 102:26; Мт 24:35) 7 Hört mir zu, die ihr die Gerechtigkeit kennt, du Volk, in dessen Herzen mein Gesetz ist! Fürchtet euch nicht, wenn euch die Leute schmähen, und entsetzt euch nicht, wenn sie euch verhöhnen! (Мт 5:11) 8 Denn die Motten werden sie fressen wie ein Kleid, und Würmer werden sie fressen wie ein wollenes Tuch. Aber meine Gerechtigkeit bleibt ewiglich und mein Heil für und für.

Israel ruft nach der Macht des Schöpfers

9 Wach auf, wach auf, zieh Macht an, du Arm des HERRN! Wach auf, wie vor alters zu Anbeginn der Welt! Warst du es nicht, der Rahab zerhauen und den Drachen durchbohrt hat? (Пс 89:11) 10 Warst du es nicht, der das Meer austrocknete, die Wasser der großen Tiefe, der den Grund des Meeres zum Wege machte, dass die Erlösten hindurchgingen? (Вих 14:21) 11 So werden die Erlösten des HERRN heimkehren und nach Zion kommen mit Jauchzen, und ewige Freude wird auf ihrem Haupte sein. Wonne und Freude werden sie ergreifen, aber Trauern und Seufzen wird von ihnen fliehen. (Іс 35:10) 12 Ich, ich bin euer Tröster! Wer bist du denn, dass du dich vor Menschen fürchtest, die doch sterben, und vor Menschenkindern, die wie Gras vergehen, (Пс 56:5; Іс 40:1; Іс 40:6; Мт 10:28)

Пс 56:5Іс 40:1Іс 40:6Мт 10:28

13 und vergisst den HERRN, der dich gemacht hat, der den Himmel ausgebreitet und die Erde gegründet hat, und fürchtest dich ständig den ganzen Tag vor dem Grimm des Bedrängers, der darauf aus ist, dich zu verderben? Wo ist denn der Grimm des Bedrängers? (Іс 44:24) 14 Der Gefangene wird eilends losgegeben, dass er nicht sterbe und begraben werde und dass er keinen Mangel an Brot habe. 15 Denn ich bin der HERR, dein Gott, der das Meer erregt, dass seine Wellen wüten – sein Name heißt HERR Zebaoth –; (Єр 31:35) 16 ich habe mein Wort in deinen Mund gelegt und habe dich unter dem Schatten meiner Hände geborgen, auf dass ich den Himmel von Neuem ausbreite und die Erde gründe und zu Zion spreche: Du bist mein Volk.

Gott weckt das erniedrigte Jerusalem

17 Werde wach, werde wach, steh auf, Jerusalem, die du getrunken hast von der Hand des HERRN den Kelch seines Grimmes! Den Taumelkelch hast du ausgetrunken, den Becher geleert. (Пс 60:5; Пс 75:9; Єр 13:12; Об 16:19)

Пс 60:5Пс 75:9Єр 13:12Об 16:19

18 Es war niemand, der sie leitete, von allen Kindern, die sie geboren hat, niemand, der sie bei der Hand nahm, von allen Kindern, die sie aufgezogen hat. 19 Dies beides ist dir begegnet – wer trägt Leid um dich? –: Verwüstung und Schaden, Hunger und Schwert – wer tröstet dich? 20 Deine Kinder lagen verschmachtet auf allen Gassen wie ein Hirsch im Netz, getroffen vom Zorn des HERRN und vom Schelten deines Gottes. (ПлЄр 2:11; ПлЄр 2:19) 21 Darum höre dies, du Elende, die du trunken bist, doch nicht von Wein! 22 So spricht dein Herr, der HERR, und dein Gott, der die Sache seines Volks führt: Siehe, ich nehme den Taumelkelch aus deiner Hand, den Becher meines Grimmes. Du sollst ihn nicht mehr trinken, 23 sondern ich will ihn deinen Peinigern in die Hand geben, die zu dir sprachen: Wirf dich nieder, dass wir darüber hin gehen! Und du machtest deinen Rücken dem Erdboden gleich und wie eine Gasse, dass man darüber hin laufe. (Пс 129:3)