1Потім сказав учням: ―В одного багатого чоловіка був управитель, якого звинуватили в марнотратстві.2Він покликав його та сказав: «Що це я чую про тебе? Дай мені звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти».3Управитель подумав: «Що мені робити? Мій господар звільняє мене. Копати – не маю сил, просити – соромно.4Але я знаю, що робити, щоб, коли мене звільнять з управління, знайшлися люди, які приймуть мене до своїх домівок».5Почав він кликати кожного з боржників свого господаря. Першого він запитав: «Скільки ти винен моєму господареві?»6Той відповів: «Сто мір оливкової олії». І сказав йому: «Візьми швидко свою розписку та запиши п’ятдесят».7Потім другому сказав: «А ти скільки винен?» Той відповів: «Сто мір пшениці». Він сказав йому: «Візьми свою розписку та пиши вісімдесят».8Господар похвалив нечесного управителя за його кмітливість, бо сини цього світу мудріші у справах зі своїм родом, ніж сини світла.9Я кажу вам: здобувайте собі приятелів за допомогою неправедного багатства, щоб коли воно мине, вас прийняли у вічні оселі.10Хто вірний у малому, той вірний і у великому, а невірний у малому, і у великому невірний.11Отже, якщо ви не були вірні в неправедних багатствах, хто вам довірить справжнє?12Якщо в чужому не були вірні, хто вам дасть ваше?13Жоден слуга не може служити двом господарям, бо одного ненавидітиме, а другого любитиме, або одним буде нехтувати, а іншому буде відданим. Не можете служити Богові та багатству.14Почули про це фарисеї, які любили гроші, та глузували з Нього.15Але Ісус відповів їм: ―Ви вдаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне в очах Бога.
Закон і Царство Боже
16Закон та Пророки були до Івана. Відтоді проповідується Добра Звістка Царства Божого, і кожен із зусиллям входить у нього.17Але скоріше небо та земля зникнуть, ніж одна риска Закону пропаде.18Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною та одружується з іншою, перелюбствує; і всякий, хто одружується з розлученою жінкою, чинить перелюб.
Багатий чоловік та Лазар
19Був собі багатий чоловік, який одягався в дорогу та вишукану одежу. Щодня він розкішно бенкетував.20Біля його воріт лежав убогий, на ім’я Лазар, що весь був у виразках21і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого. Собаки, підходячи, лизали його рани.22Надійшов час, убогий помер, і ангели віднесли його на лоно Авраама. Помер же і багач, і поховали його.23А в пеклі[1], будучи в муках, він підняв свої очі та побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні.24І, закричавши, сказав: «Отче Аврааме! Змилуйся наді мною та пішли Лазаря, нехай умочить кінець свого пальця у воду та прохолодить мій язик, бо я сильно страждаю в цьому полум’ї».25Авраам відповів: «Сину! Згадай, що ти за життя свого одержав свої блага, як і Лазар – своє лихо. Тепер же він тішиться, а ти страждаєш.26І крім того, між нами та вами встановлена велика прірва, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не могли, і щоб звідти до нас не переходили».27Той відповів: «Тоді благаю тебе, отче, пошли Лазаря в дім мого батька,28бо в мене п’ятеро братів, нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли в це місце страждання».29Авраам відповів: «Вони мають Мойсея та Пророків, нехай їх слухають».30Але той відповів: «Ні, отче Аврааме, якщо хтось із мертвих піде до них, то вони покаються!»31Тоді Авраам сказав йому: «Якщо Мойсея і Пророків не слухають, то навіть якщо хтось із мертвих воскресне, це їх не переконає».