Römer 9 | Новий Переклад Українською

Печаль Павла за Ізраїль

1 Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа: 2 у мене в серці велика печаль і невпинний біль. 3 Адже я бажав би бути проклятим і відлученим від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом, 4 тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці. 5 Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь.

Як Бог обирає

6 Але це не означає, що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль. 7 І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо написано: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».* 8 Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками. 9 Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».* 10 І не тільки це, але й Ревека отримала обітницю, завагітнівши від нашого батька Ісаака. 11 Бо коли близнюки ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився 12 не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».* 13 Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».* 14 Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні! 15 Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».* 16 Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості. 17 Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».* 18 Отже, Бог милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим. 19 Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?» 20 Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»* 21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного? 22 А що, коли Бог, бажаючи проявити Свій гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення, 23 щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, – 24 нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників? 25 Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,* 26 а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».* 27 Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок. 28 Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».* 29 І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».*

Невіра Ізраїлю

30 Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри. 31 А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього. 32 Чому? Тому що вони шукали не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання. 33 Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».*

New International Version

Paul’s anguish over Israel

1 I speak the truth in Christ – I am not lying, my conscience confirms it through the Holy Spirit – 2 I have great sorrow and unceasing anguish in my heart. 3 For I could wish that I myself were cursed and cut off from Christ for the sake of my people, those of my own race, 4 the people of Israel. Theirs is the adoption to sonship; theirs the divine glory, the covenants, the receiving of the law, the temple worship and the promises. 5 Theirs are the patriarchs, and from them is traced the human ancestry of the Messiah, who is God over all, for ever praised!* Amen.

God’s sovereign choice

6 It is not as though God’s word had failed. For not all who are descended from Israel are Israel. 7 Nor because they are his descendants are they all Abraham’s children. On the contrary, ‘It is through Isaac that your offspring will be reckoned.’ 8 In other words, it is not the children by physical descent who are God’s children, but it is the children of the promise who are regarded as Abraham’s offspring. 9 For this was how the promise was stated: ‘At the appointed time I will return, and Sarah will have a son.’ 10 Not only that, but Rebekah’s children were conceived at the same time by our father Isaac. 11 Yet, before the twins were born or had done anything good or bad – in order that God’s purpose in election might stand: 12 not by works but by him who calls – she was told, ‘The older will serve the younger.’ 13 Just as it is written: ‘Jacob I loved, but Esau I hated.’ 14 What then shall we say? Is God unjust? Not at all! 15 For he says to Moses, ‘I will have mercy on whom I have mercy, and I will have compassion on whom I have compassion.’ 16 It does not, therefore, depend on human desire or effort, but on God’s mercy. 17 For Scripture says to Pharaoh: ‘I raised you up for this very purpose, that I might display my power in you and that my name might be proclaimed in all the earth.’ 18 Therefore God has mercy on whom he wants to have mercy, and he hardens whom he wants to harden. 19 One of you will say to me: ‘Then why does God still blame us? For who is able to resist his will?’ 20 But who are you, a human being, to talk back to God? ‘Shall what is formed say to the one who formed it, “Why did you make me like this?” ’ 21 Does not the potter have the right to make out of the same lump of clay some pottery for special purposes and some for common use? 22 What if God, although choosing to show his wrath and make his power known, bore with great patience the objects of his wrath – prepared for destruction? 23 What if he did this to make the riches of his glory known to the objects of his mercy, whom he prepared in advance for glory – 24 even us, whom he also called, not only from the Jews but also from the Gentiles? 25 As he says in Hosea: ‘I will call them “my people” who are not my people; and I will call her “my loved one” who is not my loved one,’ 26 and, ‘In the very place where it was said to them, “You are not my people,” there they will be called “children of the living God.” ’ 27 Isaiah cries out concerning Israel: ‘Though the number of the Israelites be like the sand by the sea, only the remnant will be saved. 28 For the Lord will carry out his sentence on earth with speed and finality.’* 29 It is just as Isaiah said previously: ‘Unless the Lord Almighty had left us descendants, we would have become like Sodom, we would have been like Gomorrah.’

Israel’s unbelief

30 What then shall we say? That the Gentiles, who did not pursue righteousness, have obtained it, a righteousness that is by faith; 31 but the people of Israel, who pursued the law as the way of righteousness, have not attained their goal. 32 Why not? Because they pursued it not by faith but as if it were by works. They stumbled over the ‘stumbling stone’. 33 As it is written: ‘See, I lay in Zion a stone that causes people to stumble and a rock that makes them fall, and the one who believes in him will never be put to shame.’

Römer 9 | Новий Переклад Українською New International Version