Markus 14 | Новий Переклад Українською

Змова проти Ісуса

1 Через два дні була Пасха та свято Опрісноків. Первосвященники та книжники шукали, як би підступом схопити та вбити Ісуса. 2 Але говорили: «Не у свято, щоб не сталося якогось заворушення в народі».

Помазання Ісуса

3 Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого. Коли Він сидів за столом, прийшла одна жінка, яка принесла алебастровий глечик із дуже дорогим чистим нардовим миром. Вона розбила алебастровий глечик і вилила миро на голову Ісуса. 4 Однак деякі з обуренням говорили між собою: ―Навіщо така трата мира? 5 Це миро можна було продати більше, ніж за триста динаріїв, та роздати бідним. І докоряли їй. 6 Але Ісус сказав: ―Залишіть її, чому ви докоряєте їй? Вона зробила добре діло для Мене. 7 Бідних ви завжди маєте з собою* і, коли схочете, можете їм допомогти, а Мене не завжди матимете. 8 Вона зробила, що змогла. Помазала миром Моє тіло, щоб приготувати до поховання. 9 Істинно кажу вам: всюди, де буде проповідуватись ця Добра Звістка у всьому світі, будуть казати й те, що вона зробила, на згадку про неї.

Юда зраджує Ісуса

10 Юда Іскаріот, один із дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати їм Ісуса. 11 Почувши про це, вони зраділи та обіцяли дати Йому грошей. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.

Остання вечеря

12 У перший день свята Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, учні запитали Ісуса: ―Де Ти хочеш, щоб ми пішли та приготували Тобі спожити Пасху? 13 Він надіслав двох учнів і сказав їм: ―Ідіть у місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним. 14 Куди він увійде, скажіть господареві дому: «Учитель питає: „Де Моя кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“» 15 І він покаже вам нагорі велику прибрану й готову кімнату – там і приготуйте для нас. 16 Учні пішли й, прийшовши в місто, знайшли все саме так, як казав їм Ісус, та приготували там Пасху. 17 Коли настав вечір, Він прийшов разом із дванадцятьма. 18 А як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: ―Істинно кажу вам: один із вас, хто їсть зі Мною, зрадить Мене. 19 Вони засмутилися й почали запитувати Його, один за одним: ―Це не я? 20 Він сказав їм: ―Один із дванадцятьох, той, хто вмочає хліб разом зі Мною в миску. 21 Син Людський, безумовно, іде, як про Нього написано, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Сина Людського. Було б краще тому чоловікові не народжуватись. 22 Коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив його, розламав та дав їм, кажучи: «Візьміть, це є тіло Моє». 23 Потім узяв чашу, подякував і дав її учням, і пили з неї всі. 24 Він сказав їм: «Це кров Моя, кров Нового Завіту, яка проливається за багатьох. 25 Істинно кажу вам: не питиму більше з цього виноградного плоду до дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому». 26 І, проспівавши пісні, вони пішли на Оливну гору.

Ісус говорить про зречення Петра

27 Тоді Ісус сказав учням: ―Усі ви відмовитесь від Мене, бо написано: «Уражу пастиря – і вівці розсіються».* 28 Але після Мого воскресіння Я піду до Галілеї, і там ми зустрінемось. 29 Петро сказав Йому: ―Навіть якщо всі зречуться, я – ніколи. 30 Ісус сказав йому: ―Істинно кажу тобі: цієї ночі, перед тим, як півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене. 31 Але Петро ще сильніше наполягав: ―Навіть якщо треба буде померти разом із Тобою, усе одно я не зречуся. І всі сказали так само.

Ісус молиться в Гефсиманії

32 Потім вони прийшли до місця, яке називається Гефсиманія, і Ісус сказав Своїм учням: ―Посидьте тут, поки Я помолюся. 33 Він узяв з Собою Петра, Якова та Івана й почав сумувати та тривожитись. 34 Він сказав їм: ―Моя душа страждає смертельно! Залишайтеся тут та пильнуйте. 35 І, відійшовши трохи далі, упав на землю та молився, щоб, якщо можливо, ця година обминула Його. 36 Він казав: «Авва! Отче! Для Тебе все можливо! Нехай ця чаша обмине Мене. Але нехай буде не як Я хочу, а як Ти». 37 Повернувшись, знайшов, що вони заснули, та сказав Петрові: ―Симоне, ти спиш? Чи не міг ти однієї години пильнувати? 38 Пильнуйте та моліться, щоб вам не впасти в спокусу! Бо дух бадьорий, а тіло немічне. 39 І знов відійшов та молився, кажучи ті ж слова. 40 Коли Він повернувся до учнів, знову знайшов, що вони сплять, бо їхні очі були обтяжені. Вони не знали, що відповісти Йому. 41 Коли прийшов утретє, сказав їм: ―Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить, ось прийшла година, і Син Людський віддається в руки грішників. 42 Вставайте, ходімо! Ось наближається Мій зрадник.

Арешт Ісуса

43 І відразу, коли Він ще говорив, підійшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним натовп із мечами та киями – від первосвященників, книжників та старійшин. 44 Зрадник дав їм такий знак, кажучи: «Той, Кого я поцілую, це Він, арештовуйте Його й візьміть під варту!» 45 Наблизившись, він відразу підійшов до Ісуса й сказав: «Равві!»* – і поцілував Його. 46 Тоді вони наклали на Нього руки та заарештували Його. 47 Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив меч, ударив раба первосвященника й відрубав йому вухо. 48 Потім Ісус звернувся до них: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати Мене. 49 Щодня Я був із вами, навчав у Храмі, і ви не заарештовували Мене. Але це сталося, щоб збулося Писання». 50 І всі, залишивши Його, втекли. 51 Один юнак слідував за Ним, обгорнувшись у покривало на голе тіло. Вони схопили його, 52 але він, залишивши покривало, утік голий.

Ісус перед Синедріоном

53 Ісуса повели до первосвященника, де зібралися всі первосвященники, книжники та старійшини. 54 Петро ж ішов за Ісусом на відстані аж у двір первосвященника, сів разом зі слугами та грівся біля вогню. 55 Первосвященники й весь Синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб вбити Його, але не знаходили. 56 Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але їхні свідчення не збігалися. 57 Деякі піднялися та неправдиво свідчили проти Нього, кажучи: 58 ―Ми чули, як Він казав: «Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні Я збудую інший, нерукотворний». 59 Але і в цьому їхнє свідчення не підтвердилося. 60 Тоді первосвященник, піднявшись, став на середину й запитав Ісуса: ―Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе? 61 Але Він мовчав і нічого не відповідав. Первосвященник запитав Його знову: ―Ти – Христос, Син Благословенного? 62 Ісус відповів: ―Я є. І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч від Всемогутнього й приходить на хмарах небесних!* 63 Тоді первосвященник роздер свій одяг та сказав: ―Навіщо нам потрібні свідки? 64 Ви чули богохульство! Що скажете? І всі вони вирішили, що Він заслуговує на смерть. 65 Деякі почали плювати на Нього, закривали Йому обличчя та били кулаками, кажучи: «Пророкуй!» І слуги теж били Його в обличчя.

Петро зрікається Ісуса

66 У той час Петро був внизу, у дворі; туди підійшла й одна зі служниць первосвященника. 67 Коли вона побачила Петра, який грівся біля вогню, придивилася до нього й сказала: ―І ти був з Ісусом із Назарета. 68 Але Петро заперечив кажучи: ―Я не знаю й не розумію, про що ти говориш. Він вийшов геть на переддвер’я. І тоді заспівав півень. 69 Служниця знов побачила його й почала казати всім присутнім: ―Цей чоловік – один із них! 70 Але він знову заперечив цьому. Трохи пізніше ті, що були присутні там, сказали Петрові: ―Ти й справді один із них, бо ти галілеянин! 71 Але він почав клястися та присягати кажучи: ―Не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите! 72 І одразу заспівав півень удруге. Тоді Петро згадав слова Ісуса: «Перед тим, як двічі заспіває півень, ти тричі зречешся Мене». І, згадавши, він гірко заплакав.

New International Version

Jesus anointed at Bethany

1 Now the Passover and the Festival of Unleavened Bread were only two days away, and the chief priests and the teachers of the law were scheming to arrest Jesus secretly and kill him. 2 ‘But not during the festival,’ they said, ‘or the people may riot.’ 3 While he was in Bethany, reclining at the table in the home of Simon the Leper, a woman came with an alabaster jar of very expensive perfume, made of pure nard. She broke the jar and poured the perfume on his head. 4 Some of those present were saying indignantly to one another, ‘Why this waste of perfume? 5 It could have been sold for more than a year’s wages* and the money given to the poor.’ And they rebuked her harshly. 6 ‘Leave her alone,’ said Jesus. ‘Why are you bothering her? She has done a beautiful thing to me. 7 The poor you will always have with you,* and you can help them any time you want. But you will not always have me. 8 She did what she could. She poured perfume on my body beforehand to prepare for my burial. 9 Truly I tell you, wherever the gospel is preached throughout the world, what she has done will also be told, in memory of her.’ 10 Then Judas Iscariot, one of the Twelve, went to the chief priests to betray Jesus to them. 11 They were delighted to hear this and promised to give him money. So he watched for an opportunity to hand him over.

The Last Supper

12 On the first day of the Festival of Unleavened Bread, when it was customary to sacrifice the Passover lamb, Jesus’ disciples asked him, ‘Where do you want us to go and make preparations for you to eat the Passover?’ 13 So he sent two of his disciples, telling them, ‘Go into the city, and a man carrying a jar of water will meet you. Follow him. 14 Say to the owner of the house he enters, “The Teacher asks: where is my guest room, where I may eat the Passover with my disciples?” 15 He will show you a large room upstairs, furnished and ready. Make preparations for us there.’ 16 The disciples left, went into the city and found things just as Jesus had told them. So they prepared the Passover. 17 When evening came, Jesus arrived with the Twelve. 18 While they were reclining at the table eating, he said, ‘Truly I tell you, one of you will betray me – one who is eating with me.’ 19 They were saddened, and one by one they said to him, ‘Surely you don’t mean me?’ 20 ‘It is one of the Twelve,’ he replied, ‘one who dips bread into the bowl with me. 21 The Son of Man will go just as it is written about him. But woe to that man who betrays the Son of Man! It would be better for him if he had not been born.’ 22 While they were eating, Jesus took bread, and when he had given thanks, he broke it and gave it to his disciples, saying, ‘Take it; this is my body.’ 23 Then he took a cup, and when he had given thanks, he gave it to them, and they all drank from it. 24 ‘This is my blood of the* covenant, which is poured out for many,’ he said to them. 25 ‘Truly I tell you, I will not drink again from the fruit of the vine until that day when I drink it new in the kingdom of God.’ 26 When they had sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.

Jesus predicts Peter’s denial

27 ‘You will all fall away,’ Jesus told them, ‘for it is written: ‘ “I will strike the shepherd, and the sheep will be scattered.” 28 But after I have risen, I will go ahead of you into Galilee.’ 29 Peter declared, ‘Even if all fall away, I will not.’ 30 ‘Truly I tell you,’ Jesus answered, ‘today – yes, tonight – before the cock crows twice* you yourself will disown me three times.’ 31 But Peter insisted emphatically, ‘Even if I have to die with you, I will never disown you.’ And all the others said the same.

Gethsemane

32 They went to a place called Gethsemane, and Jesus said to his disciples, ‘Sit here while I pray.’ 33 He took Peter, James and John along with him, and he began to be deeply distressed and troubled. 34 ‘My soul is overwhelmed with sorrow to the point of death,’ he said to them. ‘Stay here and keep watch.’ 35 Going a little farther, he fell to the ground and prayed that if possible the hour might pass from him. 36 ‘Abba,* Father,’ he said, ‘everything is possible for you. Take this cup from me. Yet not what I will, but what you will.’ 37 Then he returned to his disciples and found them sleeping. ‘Simon,’ he said to Peter, ‘are you asleep? Couldn’t you keep watch for one hour? 38 Watch and pray so that you will not fall into temptation. The spirit is willing, but the flesh is weak.’ 39 Once more he went away and prayed the same thing. 40 When he came back, he again found them sleeping, because their eyes were heavy. They did not know what to say to him. 41 Returning the third time, he said to them, ‘Are you still sleeping and resting? Enough! The hour has come. Look, the Son of Man is delivered into the hands of sinners. 42 Rise! Let us go! Here comes my betrayer!’

Jesus arrested

43 Just as he was speaking, Judas, one of the Twelve, appeared. With him was a crowd armed with swords and clubs, sent from the chief priests, the teachers of the law, and the elders. 44 Now the betrayer had arranged a signal with them: ‘The one I kiss is the man; arrest him and lead him away under guard.’ 45 Going at once to Jesus, Judas said, ‘Rabbi!’ and kissed him. 46 The men seized Jesus and arrested him. 47 Then one of those standing near drew his sword and struck the servant of the high priest, cutting off his ear. 48 ‘Am I leading a rebellion,’ said Jesus, ‘that you have come out with swords and clubs to capture me? 49 Every day I was with you, teaching in the temple courts, and you did not arrest me. But the Scriptures must be fulfilled.’ 50 Then everyone deserted him and fled. 51 A young man, wearing nothing but a linen garment, was following Jesus. When they seized him, 52 he fled naked, leaving his garment behind.

Jesus before the Sanhedrin

53 They took Jesus to the high priest, and all the chief priests, the elders and the teachers of the law came together. 54 Peter followed him at a distance, right into the courtyard of the high priest. There he sat with the guards and warmed himself at the fire. 55 The chief priests and the whole Sanhedrin were looking for evidence against Jesus so that they could put him to death, but they did not find any. 56 Many testified falsely against him, but their statements did not agree. 57 Then some stood up and gave this false testimony against him: 58 ‘We heard him say, “I will destroy this temple made with human hands and in three days will build another, not made with hands.” ’ 59 Yet even then their testimony did not agree. 60 Then the high priest stood up before them and asked Jesus, ‘Are you not going to answer? What is this testimony that these men are bringing against you?’ 61 But Jesus remained silent and gave no answer. Again the high priest asked him, ‘Are you the Messiah, the Son of the Blessed One?’ 62 ‘I am,’ said Jesus. ‘And you will see the Son of Man sitting at the right hand of the Mighty One and coming on the clouds of heaven.’ 63 The high priest tore his clothes. ‘Why do we need any more witnesses?’ he asked. 64 ‘You have heard the blasphemy. What do you think?’ They all condemned him as worthy of death. 65 Then some began to spit at him; they blindfolded him, struck him with their fists, and said, ‘Prophesy!’ And the guards took him and beat him.

Peter disowns Jesus

66 While Peter was below in the courtyard, one of the servant-girls of the high priest came by. 67 When she saw Peter warming himself, she looked closely at him. ‘You also were with that Nazarene, Jesus,’ she said. 68 But he denied it. ‘I don’t know or understand what you’re talking about,’ he said, and went out into the entrance.* 69 When the servant-girl saw him there, she said again to those standing round them, ‘This fellow is one of them.’ 70 Again he denied it. After a little while, those standing near said to Peter, ‘Surely you are one of them, for you are a Galilean.’ 71 He began to call down curses, and he swore to them, ‘I don’t know this man you’re talking about.’ 72 Immediately the cock crowed the second time.* Then Peter remembered the word Jesus had spoken to him: ‘Before the cock crows twice* you will disown me three times.’ And he broke down and wept.

Markus 14 | Новий Переклад Українською New International Version