Lukas 8 | Новий Переклад Українською

Жінки супроводжують Ісуса

1 Після цього Він проходив через міста та села, проповідуючи Добру Звістку Царства Божого. Разом із Ним були Його дванадцятеро учнів 2 і деякі жінки, котрі були зцілені від злих духів та хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім демонів, 3 Іванна – дружина Хузи, наставника Ірода, Сусанна й багато інших, котрі служили Йому, чим мали.

Притча про сіяча

4 Коли зібрався великий натовп і люди з кожного міста приходили до Нього, Він розповів цю притчу: 5 «Сіяч вийшов сіяти своє насіння. І коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги та були затоптані, а птахи небесні повидзьобували їх. 6 Інші впали на каміння та, зійшовши, висохли, бо не мали вологи. 7 Ще інші впали поміж терни й росли разом із ними, але колючки заглушили їх. 8 А інші впали в добру землю, вони виросли й принесли врожай стократний». Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!» 9 Учні запитали Ісуса, що означає ця притча. 10 Він відповів: «Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим говорю притчами, щоб „дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли“.* 11 Ось що означає ця притча: насіння – це Слово Боже. 12 Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили та не спаслися. 13 Те, що впало на камінь, – це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не мають коріння й вірують до певного часу, а коли приходить випробування, то відпадають. 14 Те, що впало поміж терни, – це ті, що чують, але з часом турботи, багатство та життєві задоволення придушують їх, і плід їхній не дозріває. 15 Те, що впало в хорошу землю, – це ті, що, почувши Слово, зберігають його в доброму та щирому серці та в терпінні приносять врожай.

Притча про світильник

16 Ніхто, запаливши світильник, не покриває його посудиною й не ставить під ліжко, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло. 17 Бо немає нічого прихованого, що не стало б явним, і нічого таємного, що не стало б відомим і не виявилося б. 18 Тому будьте уважні, як слухаєте, бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».

Мати та брати Ісуса

19 Прийшли Його мати та брати й не могли підійти до Нього через натовп. 20 І сказали Йому: ―Твоя мати й Твої брати стоять надворі та бажають бачити Тебе. 21 Він сказав їм у відповідь: ―Мати та брати Мої – це ті, що слухають Слово Боже й виконують його.

Ісус заспокоює бурю

22 Одного дня Ісус та Його учні увійшли в човен, і Він сказав їм: «Переплиньмо на другий бік озера». І вони вирушили. 23 Коли вони пливли, Він заснув. Аж раптом на озері здійнялася велика буря. Вода почала заливати їх, і вони були в небезпеці. 24 Приступивши, учні розбудили Ісуса, кажучи: ―Наставнику, Наставнику, ми гинемо! Він прокинувся, наказав вітрові та хвилям зупинитися, і настала тиша. 25 Тоді сказав їм: ―Де ваша віра? Вони ж, налякані та здивовані, говорили один до одного: ―Хто Він такий, що наказує, а вітер і вода підкоряються Йому?

Ісус звільняє одержимого

26 І припливли вони в землю Герасинську, що знаходиться навпроти Галілеї. 27 Коли Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік із міста, який упродовж багатьох років мав демонів. Багато часу він вже не носив одежі та мешкав не в домі, а у гробницях. 28 Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним та голосно промовив: ―Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене. 29 Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з цього чоловіка. Багато разів демон хапав його, та, попри те, що зв’язували його ланцюгами та кайданами, оберігаючи його, він все одно розривав окови, і демон гнав його в пустелю. 30 Ісус спитав його: ―Як тебе звати? ―Легіон, – відповів той, бо багато демонів увійшло в нього. 31 І вони благали Ісуса, щоб Він не повелів їм іти в Безодню. 32 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. Демони просили Ісуса, щоб дозволив їм увійти в них, і Він дозволив. 33 Демони, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро та потонуло. 34 Побачивши, що сталося, свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. 35 Люди вийшли подивитися, що сталося, і коли підійшли до Ісуса, то знайшли чоловіка, з якого вийшли демони, він був одягнений, при здоровому глузді й сидів біля Ісусових ніг. Побачивши це, вони злякалися. 36 Ті, хто бачив, розповідали, як було врятовано біснуватого. 37 Тоді всі люди з Герасинської околиці просили Ісуса, щоб Він залишив їх, адже були охоплені великим страхом. Він же увійшов у човен і повернувся. 38 Чоловік, з якого вийшли демони, просив Ісуса взяти його з собою, але Він відпустив його, сказавши: 39 «Повернися до себе додому та розкажи, як багато зробив для тебе Бог». Той пішов і по всьому місту проповідував, як багато зробив для нього Ісус.

Донька Яіра і жінка, яка доторкнулася до одежі Ісуса

40 Коли Ісус повернувся, Його зустрів великий натовп, бо всі чекали на Нього. 41 І ось прийшов чоловік, на ім’я Яір, який був керівником синагоги, і, впавши долілиць до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому, 42 бо його єдина донька, яка мала років дванадцять, захворіла й була при смерті. Коли Він пішов, то натовп звідусіль тиснув на Нього. 43 І була там одна жінка, яка вже дванадцять років страждала на кровотечу. Вона витратила все, що мала, на лікарів, але ніхто не зміг її зцілити. 44 Підійшовши ззаду, вона доторкнулася до краю Його одежі, і вмить зупинилася її кровотеча. 45 Ісус запитав: ―Хто доторкнувся до Мене? Коли ж ніхто не зізнався, Петро сказав: ―Наставнику, натовп тісниться навколо Тебе. 46 Ісус же відповів: ―Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла від Мене. 47 Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. 48 Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром». 49 Коли Він ще говорив, прийшов хтось із дому керівника синагоги та сказав: ―Твоя донька померла, не турбуй Учителя! 50 Ісус же, почувши це, сказав Яіру: ―Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасенна! 51 Прийшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти з Ним, окрім Петра, Івана, Якова та батька й матері дитини. 52 Усі плакали та ридали над нею. Він же сказав їм: «Не плачте, бо вона не померла, а спить». 53 Але вони почали глузувати з Нього, бо знали, що дівчина померла. 54 Ісус же узяв її за руку й голосно промовив: «Дитино, встань!» 55 Дух її повернувся до неї, і вмить вона піднялася. Він наказав дати їй їсти. 56 Батьки дитини дуже здивувалися, але Він наказав нікому не казати про те, що сталося.

New International Version

The parable of the sower

1 After this, Jesus travelled about from one town and village to another, proclaiming the good news of the kingdom of God. The Twelve were with him, 2 and also some women who had been cured of evil spirits and diseases: Mary (called Magdalene) from whom seven demons had come out; 3 Joanna the wife of Chuza, the manager of Herod’s household; Susanna; and many others. These women were helping to support them out of their own means. 4 While a large crowd was gathering and people were coming to Jesus from town after town, he told this parable: 5 ‘A farmer went out to sow his seed. As he was scattering the seed, some fell along the path; it was trampled on, and the birds ate it up. 6 Some fell on rocky ground, and when it came up, the plants withered because they had no moisture. 7 Other seed fell among thorns, which grew up with it and choked the plants. 8 Still other seed fell on good soil. It came up and yielded a crop, a hundred times more than was sown.’ When he said this, he called out, ‘Whoever has ears to hear, let them hear.’ 9 His disciples asked him what this parable meant. 10 He said, ‘The knowledge of the secrets of the kingdom of God has been given to you, but to others I speak in parables, so that, ‘ “though seeing, they may not see; though hearing, they may not understand.” 11 ‘This is the meaning of the parable: the seed is the word of God. 12 Those along the path are the ones who hear, and then the devil comes and takes away the word from their hearts, so that they may not believe and be saved. 13 Those on the rocky ground are the ones who receive the word with joy when they hear it, but they have no root. They believe for a while, but in the time of testing they fall away. 14 The seed that fell among thorns stands for those who hear, but as they go on their way they are choked by life’s worries, riches and pleasures, and they do not mature. 15 But the seed on good soil stands for those with a noble and good heart, who hear the word, retain it, and by persevering produce a crop.

A lamp on a stand

16 ‘No-one lights a lamp and hides it in a clay jar or puts it under a bed. Instead, they put it on a stand, so that those who come in can see the light. 17 For there is nothing hidden that will not be disclosed, and nothing concealed that will not be known or brought out into the open. 18 Therefore consider carefully how you listen. Whoever has will be given more; whoever does not have, even what they think they have will be taken from them.’

Jesus’ mother and brothers

19 Now Jesus’ mother and brothers came to see him, but they were not able to get near him because of the crowd. 20 Someone told him, ‘Your mother and brothers are standing outside, wanting to see you.’ 21 He replied, ‘My mother and brothers are those who hear God’s word and put it into practice.’

Jesus calms the storm

22 One day Jesus said to his disciples, ‘Let us go over to the other side of the lake.’ So they got into a boat and set out. 23 As they sailed, he fell asleep. A squall came down on the lake, so that the boat was being swamped, and they were in great danger. 24 The disciples went and woke him, saying, ‘Master, Master, we’re going to drown!’ He got up and rebuked the wind and the raging waters; the storm subsided, and all was calm. 25 ‘Where is your faith?’ he asked his disciples. In fear and amazement they asked one another, ‘Who is this? He commands even the winds and the water, and they obey him.’

Jesus restores a demon-possessed man

26 They sailed to the region of the Gerasenes,* which is across the lake from Galilee. 27 When Jesus stepped ashore, he was met by a demon-possessed man from the town. For a long time this man had not worn clothes or lived in a house, but had lived in the tombs. 28 When he saw Jesus, he cried out and fell at his feet, shouting at the top of his voice, ‘What do you want with me, Jesus, Son of the Most High God? I beg you, don’t torture me!’ 29 For Jesus had commanded the impure spirit to come out of the man. Many times it had seized him, and though he was chained hand and foot and kept under guard, he had broken his chains and had been driven by the demon into solitary places. 30 Jesus asked him, ‘What is your name?’ ‘Legion,’ he replied, because many demons had gone into him. 31 And they begged Jesus repeatedly not to order them to go into the Abyss. 32 A large herd of pigs was feeding there on the hillside. The demons begged Jesus to let them go into the pigs, and he gave them permission. 33 When the demons came out of the man, they went into the pigs, and the herd rushed down the steep bank into the lake and was drowned. 34 When those tending the pigs saw what had happened, they ran off and reported this in the town and countryside, 35 and the people went out to see what had happened. When they came to Jesus, they found the man from whom the demons had gone out, sitting at Jesus’ feet, dressed and in his right mind; and they were afraid. 36 Those who had seen it told the people how the demon-possessed man had been cured. 37 Then all the people of the region of the Gerasenes asked Jesus to leave them, because they were overcome with fear. So he got into the boat and left. 38 The man from whom the demons had gone out begged to go with him, but Jesus sent him away, saying, 39 ‘Return home and tell how much God has done for you.’ So the man went away and told all over the town how much Jesus had done for him.

Jesus raises a dead girl and heals a sick woman

40 Now when Jesus returned, a crowd welcomed him, for they were all expecting him. 41 Then a man named Jairus, a synagogue leader, came and fell at Jesus’ feet, pleading with him to come to his house 42 because his only daughter, a girl of about twelve, was dying. As Jesus was on his way, the crowds almost crushed him. 43 And a woman was there who had been subject to bleeding for twelve years,* but no-one could heal her. 44 She came up behind him and touched the edge of his cloak, and immediately her bleeding stopped. 45 ‘Who touched me?’ Jesus asked. When they all denied it, Peter said, ‘Master, the people are crowding and pressing against you.’ 46 But Jesus said, ‘Someone touched me; I know that power has gone out from me.’ 47 Then the woman, seeing that she could not go unnoticed, came trembling and fell at his feet. In the presence of all the people, she told why she had touched him and how she had been instantly healed. 48 Then he said to her, ‘Daughter, your faith has healed you. Go in peace.’ 49 While Jesus was still speaking, someone came from the house of Jairus, the synagogue leader. ‘Your daughter is dead,’ he said. ‘Don’t bother the teacher anymore.’ 50 Hearing this, Jesus said to Jairus, ‘Don’t be afraid; just believe, and she will be healed.’ 51 When he arrived at the house of Jairus, he did not let anyone go in with him except Peter, John and James, and the child’s father and mother. 52 Meanwhile, all the people were wailing and mourning for her. ‘Stop wailing,’ Jesus said. ‘She is not dead but asleep.’ 53 They laughed at him, knowing that she was dead. 54 But he took her by the hand and said, ‘My child, get up!’ 55 Her spirit returned, and at once she stood up. Then Jesus told them to give her something to eat. 56 Her parents were astonished, but he ordered them not to tell anyone what had happened.

Lukas 8 | Новий Переклад Українською New International Version