Psalm 77 | Новий Переклад Українською Einheitsübersetzung 2016

Psalm 77 | Новий Переклад Українською
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст! 2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів, 3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші. 4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу ГОСПОДА й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив. 5 Він засвідчив одкровення Своє Якову й встановив в Ізраїлі Закон Свій, який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх, 6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам. 7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей. 8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові. 9 Сини Єфремові, хоча й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви. 10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому. 11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав. 12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану*. 13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.* 14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.* 15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.* 16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води. 17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі. 18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.* 19 Вони говорили зухвало проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі? 20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»* 21 Тому, коли почув це ГОСПОДЬ, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів Його спалахнув на Ізраїля, 22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння. 23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес, 24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.* 25 Хліб могутніх* їла людина, Він послав їм їжі вдосталь. 26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний. 27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих, 28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх. 29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє. 30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах, 31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля. 32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його. 33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку. 34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога. 35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель. 36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили; 37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові. 38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті. 39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається. 40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі! 41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого. 42 Не пам’ятали ні діянь руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога, 43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.* 44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли. 45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх. 46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані. 47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою. 48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам. 49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів. 50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці. 51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.* 52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі. 53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море. 54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця. 55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві. 56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень. 57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як висковзує з рук кривий лук. 58 Гнівили Його в капищах на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі. 59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля. 60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.* 61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.* 62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою. 63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали. 64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали. 65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина. 66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою. 67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового. 68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив. 69 Він збудував, немов висоти небес, святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки. 70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,* 71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок. 72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms Copyright © 2022 by Biblica, Inc. Used with permission. All rights reserved worldwide. “Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.

Einheitsübersetzung 2016

Nachsinnen über Gottes Weg mit seinem Volk

1 Für den Chormeister. Nach Jedutun. Ein Psalm Asafs. 2 Ich rufe zu Gott, ich schreie, ich rufe zu Gott, dass er mich hört. 3 Am Tag meiner Not suchte ich den Herrn;/ unablässig erhob ich nachts meine Hände, meine Seele ließ sich nicht trösten.* 4 Denke ich an Gott, muss ich seufzen; sinne ich nach, dann will mein Geist verzagen. [Sela] 5 Offen gehalten hast du die Lider meiner Augen; ich war aufgewühlt und konnte nicht reden. 6 Ich sann nach über die Tage der Vorzeit, über längst vergangene Jahre. 7 Ich denke an mein Saitenspiel, / während der Nacht sinne ich nach in meinem Herzen, es grübelt mein Geist. 8 Wird der Herr denn auf ewig verstoßen und niemals mehr erweisen seine Gunst? 9 Hat seine Huld für immer ein Ende? Hat aufgehört sein Wort für alle Geschlechter? 10 Hat Gott vergessen, dass er gnädig ist? Oder hat er im Zorn sein Erbarmen verschlossen? [Sela] 11 Da sagte ich: Das ist mein Schmerz, dass die Rechte des Höchsten so anders handelt. 12 Ich denke an die Taten des HERRN, ja, ich will denken an deine früheren Wunder. 13 Ich erwäge all deine Taten und will nachsinnen über dein Tun. 14 Gott, dein Weg ist heilig. Welche Gottheit ist groß wie Gott? 15 Du bist die Gottheit, die Wunder tut, du hast deine Macht unter den Völkern kundgetan. 16 Du hast mit starkem Arm dein Volk erlöst, die Kinder Jakobs und Josefs. [Sela] 17 Die Wasser sahen dich, Gott, / die Wasser sahen dich und bebten, ja, die Urfluten gerieten in Wallung. 18 Die Wolken gossen Wasser aus, / das Gewölk ließ den Donner dröhnen, auch deine Pfeile flogen dahin. 19 Dröhnend rollte dein Donner, / Blitze erhellten den Erdkreis, die Erde bebte und wankte. 20 Durch das Meer ging dein Weg, / dein Pfad durch gewaltige Wasser; doch deine Spuren erkannte man nicht. 21 Du führtest dein Volk wie eine Herde durch die Hand von Mose und Aaron.