1 Potom jsem se po čtrnácti letech znovu vypravil do Jeruzaléma spolu s Barnabášem a vzal jsem s sebou i Tita.2 Šel jsem tam na Boží pokyn a těm, kteří jsou ve zvláštní vážnosti, jsem v soukromí předložil evangelium, které zvěstuji pohanům, aby snad moje nynější i dřívější úsilí nebylo nadarmo. 3 Ale ani Titus, který tam byl se mnou a je Řek, nebyl přinucen, aby se dal obřezat,4 jak chtěli ti, kteří předstírali, že jsou bratří, a pokoutně se mezi nás vetřeli s úmyslem slídit po naší svobodě, kterou máme v Kristu, aby nás uvedli do otroctví zákona.5 Před těmi jsme však ani na okamžik necouvli a nepodrobili jsme se jim, aby vám byla zachována pravda evangelia.6 Od těch však, kteří se těšili zvláštní vážnosti – čím kdysi byli, na tom mi nic nezáleží, Bůh přece nikomu nestraní – ti tedy, kteří se těšili zvláštní vážnosti, mi nic dalšího neuložili;7 naopak nahlédli, že mně bylo svěřeno zvěstovat evangelium pohanům tak jako Petrovi židům.8 Vždyť ten, který dal Petrovi sílu k apoštolství mezi židy, dal ji také mně k službě mezi pohany.9 Když poznali milost, která mi byla dána – Jakub a Petr a Jan, kteří byli uznáváni za sloupy církve – podali mně a Barnabášovi pravici na stvrzení naší dohody, že my půjdeme mezi pohany a oni mezi židy.10 Jen žádali, abychom pamatovali na jejich chudé, a právě o to jsem vždy horlivě usiloval. 11 Když pak Petr přišel do Antiochie, postavil jsem se otevřeně proti němu, protože byl zřejmě v neprávu.12 Nejprve jídal totiž společně s pohany; když však přišli někteří lidé z okolí Jakubova, začal couvat a oddělovat se, protože se bál zastánců obřízky.13 A spolu s ním se takto pokrytecky chovali i ostatní Židé, takže jejich pokrytectvím se dal strhnout i Barnabáš.14 Když jsem však viděl, že nejdou přímo za pravdou evangelia, řekl jsem Petrovi přede všemi: „Jestliže ty, který jsi Žid, nedodržuješ mezi námi židovský zákon, jak to, že nutíš pohany, aby ho dodržovali?“
— Ospravedlnění ze zákona?
15 My jsme od narození Židé, a ne ‚hříšní pohané‘,16 víme však, že člověk se nestává spravedlivým před Bohem na základě skutků přikázaných zákonem, nýbrž vírou v Krista Ježíše. I my jsme uvěřili v Ježíše Krista, abychom došli spravedlnosti z víry v Krista, a ne ze skutků zákona. Vždyť ze skutků zákona ‚nebude nikdo ospravedlněn‘.17 Jestliže hledáme ospravedlnění v Kristu, a jsme tedy zřejmě i my hříšníci, je snad proto Kristus služebníkem hříchu? Naprosto ne!18 Jestliže chci znovu stavět, co jsem dříve zbořil, usvědčuji sám sebe jako viníka před zákonem.19 Já však, odsouzen zákonem, jsem mrtev pro zákon, abych živ byl pro Boha. Jsem ukřižován spolu s Kristem,20 nežiji už já, ale žije ve mně Kristus. A život, který zde nyní žiji, žiji ve víře v Syna Božího, který si mne zamiloval a vydal sebe samého za mne.21 Nepohrdám Boží milostí: Kdybychom mohli dosáhnout spravedlnosti skrze zákon, byla by Kristova smrt zbytečná.
Новий Переклад Українською
Павло прийнятий апостолами
1Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов* в Єрусалим разом із Варнавою, узявши із собою Тита.2Я вирушив туди згідно з одкровенням і представив їм Добру Звістку, яку проповідую серед язичників, а особливо шановним виклав її окремо, на самоті, щоб упевнитися, що не біг до цього й не біжу тепер даремно.3Проте навіть Тита, який був зі мною, не примушували до обрізання, хоча він і був греком.4Це через лжебратів, що проникли в наші ряди, аби спостерігати за нашою свободою, яку ми маємо в Ісусі Христі, і зробити нас рабами.5Але ми ні на мить не поступилися їм, щоб істина Доброї Звістки збереглася для вас.6Щодо тих, кого вважають знатнішими, – хто вони й ким вони були, для мене це немає ніякого значення, адже Бог неупереджений, – то вони нічого не додали мені.7Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку необрізаним*, як Петрові – обрізаним*.8Адже Бог, Який зробив Петра апостолом обрізаних, зробив також мене апостолом язичників.9Яків, Кифа та Іван, які вважаються стовпами церкви, визнали надану мені благодать і потиснули мені й Варнаві руку як співучасникам служіння, щоб ми пішли до язичників, а вони – до обрізаних.10Усе, що вони просили, – це те, щоб ми пам’ятали про бідних, що я й намагався робити.
Павло докоряє Петрові
11Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я протистояв йому відверто, бо він був неправий.12Адже до того, як прийшли деякі люди від Якова, він їв разом з язичниками, а після цього почав ховатися й відокремлюватися від них, боячись обрізаних.13До нього приєдналися також інші юдеї, так що й Варнава був втягнений в їхнє лицемірство.14Побачивши, що вони не поводяться відповідно до істини Доброї Звістки, я сказав Кифі перед усіма: «Якщо ти юдей, але живеш як язичник, а не як юдей, чому ж тоді примушуєш язичників жити за юдейським звичаєм?»15Ми ж – юдеї за народженням, а не грішні язичники.16Однак, знаючи, що людина не може бути виправдана ділами Закону, а тільки вірою в Ісуса Христа,* навіть ми увірували в Христа Ісуса, щоб бути виправданими вірою в Христа,* а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде виправдана ділами Закону.17Але якщо ми, юдеї, шукаючи виправдання в Христі, і самі виявилися грішниками, то невже Христос є служителем гріха? Зовсім ні!18Бо якщо я знову відбудовую те, що зруйнував, то роблю себе грішником.19Адже через Закон я помер для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий з Христом,20і більше живу не я, але Христос живе в мені. Нині я живу в тілі, і це життя вірою в Сина Божого,* Який полюбив мене й віддав Себе за мене.21Я не відкидаю благодаті Божої, бо якщо праведність здобувається Законом, то Христос помер даремно!
Diese Website verwendet Cookies, um Ihnen die bestmögliche Nutzererfahrung bieten zu können.