Числа 23 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 А Валаам сказав Валакові: Збудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. 2 Тож Валак зробив так, як сказав йому Валаам: приніс по бичкові й баранові на кожному жертовнику. 3 І сказав Валаам Валакові: Стій біля своєї жертви, а я піду, — можливо для зустрічі мені з’явиться Бог, — і слово, яке мені виявить, я звіщу тобі. Тож Валак став біля своєї жерти, а Валаам пішов запитати Бога, пішов прямо. 4 І з’явився Бог Валаамові; і сказав Йому Валаам: Сім жертовників приготував я і поклав по бичкові й баранові на кожному жертовнику. 5 І Бог вклав слово в уста Валаама, і промовив: Повернувшись до Валака, так йому скажеш! 6 Тож він повернувся до нього, а той стояв біля своїх всепалень, і всі князі Моава були з ним. 7 На ньому був Божий Дух, і, скориставшись своєю притчею, Валаам сказав: З Месопотамії послав за мною Валак, моавський цар, з гір сходу: Прийди і прокляни мені Якова, — прийди і наведи мені прокляття на Ізраїля! 8 Як же я прокляну того, кого Господь не проклинає? Або як накликатиму прокляття на того, на кого Бог не накликає прокляття? 9 Адже з вершин гір побачу його, і з узгір’їв спостерігатиму за ним. Ось народ поселиться окремо, і між народами не буде числитися. 10 Хто полічив нащадків Якова і хто перерахує громади Ізраїля? Нехай моя душа помре серед праведних душ, і нехай мої нащадки будуть, як їхні нащадки! 11 Тоді Валак сказав Валаамові: Що ти мені наробив? Я тебе покликав, щоб проклясти моїх ворогів, а ти, ось, навіть їх поблагословив^[1]! 12 А Валаам відповів Валакові: Хіба я не повинен говорити тільки те, що Бог вкладе в мої вуста? 13 Тоді Валак промовив до нього: Давай ідемо ще зі мною на інше місце, звідки не побачиш його всього, — хіба якусь його частину побачиш, а всього не побачиш. Прокляни його мені звідти! 14 І він взяв його на галявину для спостереження, на вершину Тесаної скелі й збудував там сім жертовників, і приніс по бичкові й баранові на кожному жертовнику. 15 І сказав Валаам Валакові: Стій біля своєї жертви, а я піду запитати Бога. 16 Бог зустрів Валаама і вклав слово в його вуста, і сказав: Повертайся до Валака і ось так промовлятимеш. 17 І той повернувся до нього. А він стояв біля свого всепалення й усі князі Моава були з ним. І Валак запитав його: Що сказав Господь? 18 Скориставшись своєю притчею, Валаам сказав: Устань, Валаче, та послухай! Прислухайся, свідку, сину Сепфора! 19 Бог не подібний до людини, щоб бути обманутим, Він — не як людський син, щоб Його залякати погрозами. Хіба Він, сказавши, не зробить? Скаже — і не дотримає? 20 Ось я одержав наказ: благословити! І я благословлятиму — і не ухилюся! 21 Не буде лиха в Якова, і не буде видно страждань в Ізраїлі. Господь Бог — з ним, слава володарів — у ньому. 22 Бог, — Той, Хто вивів їх з Єгипту, — для них — наче слава однорога. 23 Адже немає віщування в Якові, ні чаклування в Ізраїлі. Але в належний час буде сказано Якову та Ізраїлеві, що звершить Бог. 24 Ось народ, мов левеня, встане і, як лев, піднесеться. Він не ляже, доки не пожере здобич і не нап’ється крові смертельно поранених! 25 Та Валак сказав Валаамові: Ти краще взагалі не проклинай^[2] мені його, аби жодним чином його не поблагословити^[3]. 26 А Валаам у відповідь сказав Валакові: Хіба я не говорив тобі, що слово, яке скаже Бог, — його виконуватиму? 27 Тоді Валак сказав Валаамові: Давай ідемо! Я візьму тебе в інше місце, — можливо сподобається Богові, — прокляни мені його звідти! 28 І Валак узяв Валаама на вершину Фоґора, що простягається до пустелі. 29 А Валаам сказав Валакові: Збудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. 30 Тож Валак зробив так, як сказав йому Валаам, і приніс по бичкові й баранові на кожному жертовнику.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Und Bileam sprach zu Balak: Baue mir hier sieben Altäre und schaffe mir her sieben junge Stiere und sieben Widder. 2 Balak tat, wie ihm Bileam sagte, und beide, Balak und Bileam, opferten auf jedem Altar einen jungen Stier und einen Widder. 3 Und Bileam sprach zu Balak: Tritt zu deinem Brandopfer; ich will hingehen, ob mir vielleicht der HERR begegnet, dass ich dir sage, was er mir zeigt. Und er ging hin auf einen kahlen Hügel. 4 Und Gott begegnete Bileam; er aber sprach zu ihm: Sieben Altäre hab ich hergerichtet und auf jedem Altar einen jungen Stier und einen Widder geopfert. 5 Der HERR aber gab dem Bileam ein Wort in den Mund und sprach: Geh zurück zu Balak und sprich so! 6 Und als er zu ihm kam, siehe, da stand er bei seinem Brandopfer samt allen Fürsten der Moabiter. 7 Da hob Bileam an mit seinem Spruch und sprach: Aus Aram hat mich Balak, der König der Moabiter, holen lassen von dem Gebirge im Osten: Komm, verfluche mir Jakob! Komm, verwünsche Israel! 8 Wie soll ich fluchen, dem Gott nicht flucht? Wie soll ich verwünschen, den der HERR nicht verwünscht? 9 Denn von der Höhe der Felsen sehe ich ihn, und von den Hügeln schaue ich ihn. Siehe, das Volk wird abgesondert wohnen und sich nicht zu den Völkern rechnen. 10 Wer kann zählen den Staub Jakobs, auch nur den vierten Teil Israels? Meine Seele möge sterben den Tod der Gerechten, und mein Ende werde wie ihr Ende! (Бут 13:16) 11 Da sprach Balak zu Bileam: Was tust du mir an? Ich habe dich holen lassen, um meinen Feinden zu fluchen, und siehe, du segnest. 12 Er antwortete und sprach: Muss ich nicht das halten und reden, was mir der HERR in den Mund gibt? (Чис 22:38) 13 Balak sprach zu ihm: Komm doch mit mir an einen andern Ort, von wo aus du gerade sein äußerstes Ende siehst, aber nicht ganz Israel, und verfluche es mir von dort. (Чис 22:41) 14 Und er führte ihn zum Späherfeld auf dem Gipfel des Pisga und baute sieben Altäre und opferte auf jedem Altar einen jungen Stier und einen Widder. 15 Und Bileam sprach zu Balak: Tritt zu deinem Brandopfer, ich aber will dort dem Herrn begegnen. 16 Und der HERR begegnete Bileam und gab ihm ein Wort in seinen Mund und sprach: Geh zurück zu Balak und sprich so! 17 Und als er zu ihm kam, siehe, da stand er bei seinem Brandopfer samt den Fürsten der Moabiter. Und Balak sprach zu ihm: Was hat der HERR gesagt? 18 Und er hob an mit seinem Spruch und sprach: Steh auf, Balak, und höre! Nimm zu Ohren, was ich sage, du Sohn Zippors! 19 Gott ist nicht ein Mensch, dass er lüge, noch ein Menschenkind, dass ihn etwas gereue. Sollte er etwas sagen und nicht tun? Sollte er etwas reden und nicht halten? (1Сам 15:29; Ос 11:9) 20 Siehe, zu segnen ist mir befohlen; er hat gesegnet, und ich kann’s nicht wenden. 21 Man sieht kein Unheil in Jakob und keine Mühsal in Israel. Der HERR, sein Gott, ist bei ihm, und es jauchzt dem König zu. 22 Gott, der sie aus Ägypten geführt hat, ist für sie wie das Horn des Wildstiers. 23 Daher hilft kein Zaubern gegen Jakob und kein Wahrsagen gegen Israel. Zu rechter Zeit wird Jakob und Israel gesagt, was Gott gewirkt hat. 24 Siehe, das Volk wird aufstehen wie ein junger Löwe und wird sich erheben wie ein Löwe; es wird sich nicht legen, bis es den Raub verzehrt und das Blut der Erschlagenen trinkt. (Чис 24:9; Єз 19:2) 25 Da sprach Balak zu Bileam: Wenn du es schon nicht verfluchst, so segne es nicht noch. 26 Bileam antwortete und sprach zu Balak: Hab ich dir nicht gesagt, alles, was der HERR redet, das würde ich tun? 27 Balak sprach zu ihm: Komm doch, ich will dich an einen andern Ort führen; vielleicht gefällt es Gott, dass du sie mir dort verfluchst. 28 Und Balak führte ihn auf den Gipfel des Berges Peor, der hinunterblickt auf die Wüste. (Чис 22:41; Чис 25:3) 29 Und Bileam sprach zu Balak: Baue mir hier sieben Altäre und schaffe mir her sieben junge Stiere und sieben Widder. 30 Balak tat, wie Bileam sagte, und opferte auf jedem Altar einen jungen Stier und einen Widder.