Числа 22 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Ізраїльські сини рушили далі й отаборилися на заході Моава, біля Йордану, напроти Єрихона. 2 І коли Валак, син Сепфора, побачив усе, що вчинив Ізраїль аморейцеві, 3 то Моав дуже злякався народу, бо той був численним; і занепав духом Моав від вигляду ізраїльських синів. 4 І сказав Моав мідійській раді старійшин: Тепер ця громада виїсть усіх, хто довкола нас, як виїдає віл траву на рівнині. А Валак, син Сепфора, був у ту пору царем Моава. 5 І він послав послів до Валаама, сина Веора із Фатура, що біля ріки, на землі синів його народу, аби покликати його такими словами: Ось, з Єгипту вийшов народ і ось, вкрив поверхню землі й став табором поруч зі мною. 6 Тож тепер прийди і прокляни мені цей народ, бо він сильніший за нас. Може, спроможемося побити декого з них і вигнати їх із землі. Бо я знаю, що, кого ти поблагословиш, той — благословенний, а кого ти проклянеш, той — проклятий. 7 Тож моавська рада старійшин і мідійська рада старійшин пішли, а в їхніх руках — дарунки за чаклунство, і прийшли вони до Валаама, та й переказали йому слова Валака. 8 А він сказав їм: Перебудьте тут ніч, і я передам вам справу, як скаже мені Господь. Тож князі Моава залишалися у Валаама. 9 І прийшов Бог до Валаама і сказав йому: Хто ці люди, які з тобою? 10 А Валаам сказав Богові: Валак, син Сепфора, царя Моава, послав їх до мене, кажучи: 11 Ось, вийшов народ з Єгипту, і ось, вкрив поверхню землі, і став табором поруч зі мною. А тепер приходь і прокляни його мені! Можливо я зможу розбити його і вигнати його із землі. 12 І сказав Бог Валаамові: Не підеш з ними і не проклинатимеш народ, бо він — благословенний! 13 Уставши вранці, Валаам сказав князям Валака: Поспішайте назад до вашого володаря. Бог не дозволяє мені йти з вами! 14 Тож князі Моава встали, пішли до Валака і сказали: Не хоче Валаам приходити до нас. 15 Тоді Валак знову послав старійшин — у більшій кількості й поважніших за тих. 16 Вони пішли до Валаама і кажуть йому: Так говорить Валак, син Сепфора: Благаю тебе, не вагайся прийти до мене! 17 Бо Я дійсно виявлю тобі шану^[1], і все, що лише скажеш, зроблю для тебе. Тож приходь і прокляни мені цей народ! 18 Валаам відповів і князям Валака сказав: Хоча б Валак дав мені повний свій дім срібла та золота, то і тоді я не зміг би порушити наказу Господа Бога, щоби зробити те — мале чи велике в моєму розумі. 19 А тепер залишіться тут і цієї ночі, — дізнаюся, що продовжить Господь мені говорити. 20 Уночі ж Бог прийшов до Валаама і сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, то встань і слідуй за ними. Але виконаєш тільки те слово, яке Я сповіщу тобі. 21 Тож Валаам, уставши вранці, засідлав свою ослицю і пішов із князями Моава. 22 Та Бог запалав гнівом через те, що він пішов, і Божий ангел постав, щоб перешкодити йому. А він сидів на своїй ослиці, і двоє його рабів подорожували з ним. 23 Коли ослиця побачила Божого ангела, який з оголеним мечем у руці стояв напроти на дорозі, то ослиця звернула з дороги і вийшла на поле. Тож він, щоб повернути її на дорогу, ударив ослицю палицею. 24 А Божий ангел став у проході між виноградниками: огорожа із цього боку й огорожа з того боку. 25 Ослиця, побачивши Божого ангела, притиснулася до стіни, та й защемила ногу Валаама. І він далі продовжував бити її. 26 А Божий ангел перейшов далі і став у вузькому місці, в якому неможливо було звернути ні праворуч, ні ліворуч. 27 Ослиця ж, побачивши Божого ангела, лягла під Валаамом. Тоді Валаам розлютився, та й ще раз вдарив ослицю палицею. 28 Після цього Бог відкрив уста ослиці, і вона промовила до Валаама: Що я зробила тобі, що ось уже втретє вдарив мене? 29 А Валаам сказав ослиці: Бо ти поглумилася з мене! Коли б я мав меч у своїй руці, я б тебе зараз убив! 30 Тоді ослиця каже Валаамові: Хіба я не твоя ослиця, на якій їздиш від своєї молодості аж до сьогодні? Чи хоч коли-небудь виявила я неповагу до тебе^[2] таким чином? Він же відповів: Ні. 31 І Бог відкрив очі Валаамові, і він бачить Божого ангела, який стоїть на дорозі, а в його руці — оголений меч. Схилившись, він поклонився своїм обличчям. 32 А Божий ангел йому сказав: Чому ось уже втретє вдарив ти свою ослицю? Гляди, я вийшов, щоб протистояти тобі, бо твій шлях — недобрий переді мною. 33 Ослиця, побачивши мене, звернула від мене ось уже втретє. І якщо б вона не звернула, я зараз убив би тебе, а її залишив при житті. 34 У відповідь Валаам сказав Господньому ангелові: Згрішив я, бо я не знав, що ти стояв на дорозі напроти мене! Тепер же, якщо тобі не подобається, я повернуся! 35 Та Божий ангел сказав Валаамові: Іди з цими людьми! Тільки будеш остерігатися, щоб слово, котре я скажу тобі, — саме його проголосити. І Валаам пішов з князями Валака. 36 Коли Валак почув, що йде Валаам, то вийшов йому назустріч до міста Моава, що на околицях Арнона, на межі околиць. 37 І сказав Валак Валаамові: Хіба я не посилав по тебе, щоб тебе покликали? Чому ти не приходив до мене? Чи справді я не зможу вшанувати тебе? 38 А Валаам відповів Валакові: Ось, я прийшов до тебе тепер! Чи здатний буду сказати щось? Слово, яке вкладе Бог у мої вуста, — саме його промовлятиму! 39 І Валаам з Валаком пішли, вони пішли до міст і сіл. 40 Валак приніс у жертву овець та бичків і послав їх Валаамові та князям, які були з ним. 41 І сталося, вранці Валак, узявши Валаама, вивів його до стовпа Ваала і звідти показав йому деяку частину народу.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Bileam soll Israel verfluchen, aber er muss es segnen

1 Danach zogen die Israeliten weiter und lagerten sich in den Steppen Moabs gegenüber Jericho. 2 Und Balak, der Sohn Zippors, sah alles, was Israel den Amoritern angetan hatte. 3 Und die Moabiter fürchteten sich sehr vor dem Volk, weil es groß war, und den Moabitern graute vor den Israeliten. 4 Und sie sprachen zu den Ältesten der Midianiter: Nun wird dieser Haufe auffressen, was um uns herum ist, wie ein Rind das Gras auf dem Felde abfrisst. Balak aber, der Sohn Zippors, war zu der Zeit König der Moabiter. 5 Und er sandte Boten aus zu Bileam, dem Sohn Beors, nach Petor, das am Euphrat liegt, ins Land der Kinder seines Volks, um ihn herbeizurufen, und ließ ihm sagen: Siehe, es ist ein Volk aus Ägypten gezogen, das bedeckt das ganze Land und lagert mir gegenüber. (Чис 31:8; ІНав 24:9; Мих 6:5) 6 So komm nun und verfluche mir das Volk, denn es ist mir zu mächtig; vielleicht kann ich’s dann schlagen und aus dem Lande vertreiben; denn ich weiß: Wen du segnest, der ist gesegnet, und wen du verfluchst, der ist verflucht. 7 Und die Ältesten der Moabiter gingen hin mit den Ältesten der Midianiter und hatten Lose zum Wahrsagen in ihren Händen und kamen zu Bileam und sagten ihm die Worte Balaks. 8 Und er sprach zu ihnen: Bleibt hier über Nacht, so will ich euch antworten, wie mir’s der HERR sagen wird. Da blieben die Fürsten der Moabiter bei Bileam. 9 Und Gott kam zu Bileam und sprach: Wer sind die Leute, die bei dir sind? 10 Bileam sprach zu Gott: Balak, der Sohn Zippors, der König der Moabiter, hat zu mir gesandt: 11 Siehe, ein Volk ist aus Ägypten gezogen und bedeckt das ganze Land. So komm nun und verfluche es; vielleicht kann ich dann mit ihm kämpfen und es vertreiben. 12 Gott aber sprach zu Bileam: Geh nicht mit ihnen, verfluche das Volk auch nicht; denn es ist gesegnet. 13 Da stand Bileam am Morgen auf und sprach zu den Fürsten Balaks: Geht hin in euer Land; denn der HERR will’s nicht gestatten, dass ich mit euch ziehe. 14 Und die Fürsten der Moabiter machten sich auf, kamen zu Balak und sprachen: Bileam weigert sich, mit uns zu ziehen. 15 Da sandte Balak noch mehr und noch mächtigere Fürsten, als jene waren. 16 Als die zu Bileam kamen, sprachen sie zu ihm: So lässt dir sagen Balak, der Sohn Zippors: Wehre dich doch nicht dagegen, zu mir zu ziehen; 17 denn ich will dich hoch ehren, und was du mir sagst, das will ich tun; komm doch und verfluche mir dies Volk. 18 Bileam antwortete und sprach zu den Knechten Balaks: Wenn mir Balak sein Haus voll Silber und Gold gäbe, so könnte ich doch nicht übertreten das Wort des HERRN, meines Gottes, weder im Kleinen noch im Großen. (1Цар 13:8) 19 So bleibt auch ihr nun hier diese Nacht, dass ich erfahre, was der HERR weiter mit mir reden wird. 20 Da kam Gott in der Nacht zu Bileam und sprach zu ihm: Sind die Männer gekommen, dich zu rufen, so mach dich auf und zieh mit ihnen; doch nur was ich dir sagen werde, sollst du tun. 21 Da stand Bileam am Morgen auf und sattelte seine Eselin und zog mit den Fürsten der Moabiter. 22 Aber der Zorn Gottes entbrannte darüber, dass er hinzog. Und der Engel des HERRN trat in den Weg, um ihm zu widerstehen. Er aber ritt auf seiner Eselin, und zwei Knechte waren mit ihm. (Бут 16:7) 23 Und die Eselin sah den Engel des HERRN auf dem Wege stehen mit einem bloßen Schwert in seiner Hand. Und die Eselin wich vom Weg ab und ging auf dem Felde; Bileam aber schlug sie, um sie wieder auf den Weg zu bringen. (ІНав 5:13) 24 Da trat der Engel des HERRN auf den Pfad zwischen den Weinbergen, wo auf beiden Seiten Mauern waren. 25 Und als die Eselin den Engel des HERRN sah, drängte sie sich an die Mauer und klemmte Bileam den Fuß ein an der Mauer, und er schlug sie noch mehr. 26 Da ging der Engel des HERRN weiter und trat an eine enge Stelle, wo kein Platz mehr war auszuweichen, weder zur Rechten noch zur Linken. 27 Und als die Eselin den Engel des HERRN sah, fiel sie auf die Knie unter Bileam. Da entbrannte der Zorn Bileams, und er schlug die Eselin mit dem Stecken. 28 Da tat der HERR der Eselin den Mund auf, und sie sprach zu Bileam: Was hab ich dir getan, dass du mich nun dreimal geschlagen hast? (2Пет 2:16) 29 Bileam sprach zur Eselin: Weil du Mutwillen mit mir treibst! Ach dass ich jetzt ein Schwert in der Hand hätte, ich wollte dich töten! 30 Die Eselin sprach zu Bileam: Bin ich nicht deine Eselin, auf der du geritten bist von jeher bis auf diesen Tag? War es je meine Art, es so mit dir zu treiben? Er sprach: Nein. 31 Da öffnete der HERR dem Bileam die Augen, dass er den Engel des HERRN auf dem Wege stehen sah mit einem bloßen Schwert in seiner Hand, und er neigte sich und fiel nieder auf sein Angesicht. 32 Und der Engel des HERRN sprach zu ihm: Warum hast du deine Eselin nun dreimal geschlagen? Siehe, ich habe mich aufgemacht, um dir zu widerstehen; denn der Weg vor mir führt ins Verderben. 33 Und die Eselin hat mich gesehen und ist mir dreimal ausgewichen. Wäre sie mir nicht ausgewichen, wollte ich dich jetzt töten, die Eselin aber am Leben lassen. 34 Da sprach Bileam zu dem Engel des HERRN: Ich habe gesündigt; ich hab’s ja nicht gewusst, dass du mir entgegenstandest auf dem Wege. Und nun, wenn dir’s nicht gefällt, will ich wieder umkehren. 35 Der Engel des HERRN sprach zu ihm: Zieh hin mit den Männern, aber nichts anderes, als was ich zu dir sagen werde, sollst du reden. So zog Bileam mit den Fürsten Balaks. 36 Als Balak hörte, dass Bileam kam, zog er aus, ihm entgegen nach Ar in Moab, das am Arnon liegt, an der äußersten Grenze, 37 und sprach zu ihm: Hab ich nicht zu dir gesandt und dich rufen lassen? Warum bist du denn nicht zu mir gekommen? Meinst du, ich könnte dich nicht ehren? 38 Bileam antwortete ihm: Siehe, ich bin zu dir gekommen, aber wie kann ich etwas anderes reden, als was mir Gott in den Mund gibt? Nur das kann ich reden! 39 So zog Bileam mit Balak, und sie kamen nach Kirjat-Huzot. 40 Und Balak opferte Rinder und Schafe und sandte davon an Bileam und an die Fürsten, die bei ihm waren. 41 Und am Morgen nahm Balak den Bileam und führte ihn hinauf nach Bamot-Baal, dass er von dort das ganze Volk überblicken konnte. (ІНав 13:17)