Числа 21 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Ханаанський цар Араду, який жив біля пустелі, почув, що Ізраїль пішов дорогою Атарім, і вступив у війну з Ізраїлем, і він узяв декого з них у полон. 2 Тоді Ізраїль дав клятву Господу, і сказав: Якщо передаси цей народ мені в руки, то його та його міста зроблю закляттям на знищення. 3 І вислухав Господь голос Ізраїля, і передав ханаанців у його руки, і їх та їхні міста він зробив закляттям. І назвали те місце: Закляття. 4 Далі вони, вирушивши від гори Ор, дорогою Червоного моря обійшли землю Едому. Та народ виявив малодушність у дорозі. 5 І народ почав нарікати на Бога і на Мойсея, кажучи: Навіщо ти вивів нас з Єгипту, щоб ми загинули в пустелі? Адже тут немає ні хліба, ні води, а цей нікчемний хліб набрид нашій душі. 6 І Господь послав на народ смертоносних зміїв, які кусали народ, і багато людей з ізраїльських синів померло. 7 І тоді народ, прийшовши до Мойсея, сказав: Згрішили ми, бо нарікали на Господа і на тебе! Помолися ж до Господа, і нехай Він забере від нас зміїв! І Мойсей помолився до Господа за народ. 8 А Господь сказав Мойсеєві: Зроби собі змія і вистав його на жердині як знак. І буде, що коли вкусить змій людину, то кожний вкушений, поглянувши на нього, житиме. 9 І Мойсей зробив мідного змія, і встановив його на жердині як знак; і було, коли змій кусав людину, а та подивилася на мідного змія, то залишалася живою. 10 Ізраїльські сини вирушили далі й отаборилися в Овоті. 11 З Овота вони відправилися й отаборилися в Ахелґаї, з другої сторони пустелі, що напроти Моава, — на схід сонця. 12 Звідти вони рушили й отаборилися в долині Заред. 13 А звідти вийшли й отаборилися на другому боці Арнону — в пустелі, що підходить до кордонів аморейців, оскільки Арнон — границя Моава, — між Моавом та між Амореєм. 14 Тому і говориться в книзі Господньої війни: Запалив Зоова, і струмки Арнона, 15 і поставив струмки, щоб мешкав Ір, і лежить біля границь Моава. 16 А звідти видніється Криниця. Це — Криниця, про яку сказав Господь Мойсеєві: Збери народ, і Я дам їм води напитися. 17 Тоді заспівав Ізраїль ось цю пісню біля Криниці: Починайте співати про неї! 18 Криницю викопали володарі, — в камені прорубали її царі народів у своєму царстві, коли вони володіли ними! А від Криниці вони подалися до Мантанаїна, 19 від Мантанаїна — до Нааліїла, від Нааліїла — до Вамота. 20 А від Вамота — до долини, що є на рівнині Моава, з вершини Тесаної слелі, зверненого в бік пустелі. 21 Тоді Мойсей послав послів до Сеона, аморейського царя, з мирними словами, кажучи: 22 Ми пройдемо через твою землю. Підемо дорогою, не звернемо ні на поле, ні на виноградники, не будемо пити води з твоєї криниці. Дорогою царською підемо, доки не перейдемо твої володіння. 23 Та Сеон не дозволив Ізраїлеві перейти через свої кордони. Сеон зібрав увесь свій народ, виступив і вишикувався до бою з Ізраїлем у пустелі, — він прибув до Ясси, і вишикувався до бою з Ізраїлем. 24 Та Ізраїль розгромив його вістрям меча, і повністю заволодів його землею від Арнона до Явока, аж до синів Аммана, бо Язер — це кордон амманових синів. 25 Ізраїль захопив усі ці міста, і поселився Ізраїль в усіх містах аморейців, у Есевоні та в усіх прилягаючих до нього поселеннях. 26 Адже Есевон — це місто Сеона, царя аморейців, — він раніше воював проти царя Моава, і взяв усю його землю від Ароіра до Арнона. 27 Через це кажуть ті, хто говорить загадками: Приходьте до Есевона, щоби було збудоване і облаштоване місто Сеона. 28 Бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я — з міста Сеона. І він пожер усе аж до Моава, і поглинув стовпи Арнона. 29 Горе тобі, Моаве! Ти загинув, народе Хамоса! Віддані їхні сини, щоб врятуватися, а їхні дочки — полонянки царя аморейців — Сеона. 30 І їхні нащадки загинуть — від Есевона до Девона, і жінки ще далі розпалили вогонь проти Моава. 31 Тож Ізраїль оселився в усіх містах аморейців. І тоді Ізраїль заселив усі міста аморейців. 32 І послав Мойсей, щоб оглянули Язир; і взяли його та його поселення, і вигнали аморейця, який перебував там. 33 Повернувшись, вони пішли дорогою до Васана. А Оґ, цар васанський, і весь його народ вийшли їм назустріч, на війну — до Едраїна. 34 Та Господь сказав Мойсеєві: Не бійся його, бо у твої руки передав Я його і весь його народ, і всю його землю, і вчиниш з ним так, як зробив ти Сеонові — цареві аморейців, який жив у Есевоні. 35 І він побив його та його синів, і весь його народ, — аж не залишилося жодного живого. І вони заволоділи їхньою землею.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Sieg über die Kanaaniter im Südland

1 Und als der König von Arad, der Kanaaniter, der im Südland wohnte, hörte, dass Israel herankam auf dem Wege von Atarim, zog er in den Kampf gegen Israel und führte etliche gefangen. (Чис 14:44; Суд 1:11) 2 Da gelobte Israel dem HERRN ein Gelübde und sprach: Wenn du dies Volk in meine Hand gibst, so will ich an ihren Städten den Bann vollstrecken. (Повт 13:16; Повт 20:14; Повт 20:16; ІНав 6:17; Суд 1:17; 1Сам 15:3)

Повт 13:16Повт 20:14Повт 20:16ІНав 6:17Суд 1:171Сам 15:3

3 Und der HERR hörte auf die Stimme Israels und gab die Kanaaniter in ihre Hand, und sie vollstreckten den Bann an ihnen und ihren Städten, und man nannte die Gegend Horma^[1]. (Чис 14:45; Повт 1:44)

Mose richtet die eherne Schlange auf

4 Da brachen sie auf von dem Berge Hor in Richtung auf das Schilfmeer, um das Land der Edomiter zu umgehen. Und das Volk wurde verdrossen auf dem Wege (Чис 11:4) 5 und redete wider Gott und wider Mose: Warum habt ihr uns aus Ägypten geführt, dass wir sterben in der Wüste? Denn es ist kein Brot noch Wasser hier, und uns ekelt vor dieser mageren Speise. 6 Da sandte der HERR feurige Schlangen unter das Volk; die bissen das Volk, dass viele aus Israel starben. (1Кор 10:9) 7 Da kamen sie zu Mose und sprachen: Wir haben gesündigt, dass wir wider den HERRN und wider dich geredet haben. Bitte den HERRN, dass er die Schlangen von uns nehme. Und Mose bat für das Volk. (Вих 32:30) 8 Da sprach der HERR zu Mose: Mache dir eine eherne Schlange und richte sie an einer Stange hoch auf. Wer gebissen ist und sieht sie an, der soll leben. (2Цар 18:4; Ів 3:14) 9 Da machte Mose eine eherne Schlange und richtete sie hoch auf. Und wenn jemanden eine Schlange biss, so sah er die eherne Schlange an und blieb leben.

Zug bis an den Arnon und ins Moabiterland

10 Und die Israeliten zogen weiter und lagerten sich in Obot. 11 Und von Obot zogen sie weiter und lagerten sich in Ije-Abarim, in der Wüste östlich von Moab. 12 Von da zogen sie weiter und lagerten sich am Bach Sered. 13 Von da zogen sie weiter und lagerten sich in der Wüste südlich des Arnon, der im Gebiet der Amoriter entspringt; denn der Arnon ist die Grenze Moabs zwischen Moab und den Amoritern. 14 Daher heißt es in dem Buch von den Kriegen des HERRN: »Bei Waheb in Sufa und bei den Bächen am Arnon (ІНав 10:13; 2Сам 1:18) 15 und bei dem Abhang der Bäche, der sich hinzieht zur Stadt Ar und sich lehnt an die Grenze Moabs.« 16 Und von da zogen sie nach Beer. Das ist der Brunnen, von dem der HERR zu Mose sagte: Versammle das Volk, ich will ihnen Wasser geben. 17 Damals sang Israel dies Lied: Brunnen, steige auf! Singet von ihm: 18 Einen Brunnen haben die Fürsten gegraben; die Edlen im Volk haben ihn gegraben mit dem Zepter, mit ihren Stäben. Und von Beer zogen sie nach Mattana 19 und von Mattana nach Nahaliël; und von Nahaliël nach Bamot; 20 und von Bamot in das Tal, das im Feld von Moab liegt bei dem Gipfel des Pisga, der hinunterblickt auf das Jordantal.

Sieg über die Könige Sihon und Og

21 Und Israel sandte Boten zu Sihon, dem König der Amoriter, und ließ ihm sagen: (Повт 2:26) 22 Lass mich durch dein Land ziehen. Wir wollen nicht abbiegen in die Äcker noch in die Weingärten, wollen auch vom Brunnenwasser nicht trinken; die Königsstraße wollen wir ziehen, bis wir durch dein Gebiet hindurchgekommen sind. (Чис 20:17) 23 Aber Sihon gestattete den Israeliten nicht den Zug durch sein Gebiet, sondern sammelte sein ganzes Kriegsvolk und zog aus, Israel entgegen in die Wüste. Und als er nach Jahaz kam, kämpfte er gegen Israel. 24 Israel aber schlug ihn mit der Schärfe des Schwerts und nahm sein Land ein vom Arnon bis an den Jabbok und bis zu den Ammonitern; das Gebiet der Ammoniter aber reichte bis Jaser. 25 So nahm Israel alle diese Städte ein und wohnte in allen Städten der Amoriter, in Heschbon und in allen seinen Ortschaften. 26 Denn Heschbon war die Stadt Sihons, des Königs der Amoriter. Er hatte mit dem früheren König der Moabiter gekämpft und ihm all sein Land bis zum Arnon weggenommen. 27 Daher sagen die Spruchdichter: Kommt nach Heschbon, dass man die Stadt Sihons baue und aufrichte. 28 Ja, Feuer ist aus Heschbon gefahren, eine Flamme von der Stadt Sihons; die hat gefressen Ar in Moab und verzehrt die Höhen am Arnon. 29 Weh dir, Moab! Du Volk des Kemosch bist verloren! Man hat seine Söhne in die Flucht geschlagen und seine Töchter gefangen geführt zu Sihon, dem König der Amoriter. (Суд 11:24; 1Цар 11:7) 30 Seine Herrlichkeit ist zunichtegeworden von Heschbon bis nach Dibon, sie ist zerstört bis nach Nofach, bis nach Medeba. 31 So wohnte Israel im Lande der Amoriter. 32 Und Mose sandte Kundschafter aus nach Jaser; und sie eroberten es mit seinen Ortschaften und vertrieben die Amoriter, die darin waren, 33 und wandten sich und zogen hinauf den Weg nach Baschan. Da zog ihnen entgegen Og, der König von Baschan, mit seinem ganzen Kriegsvolk, um bei Edreï zu kämpfen. (Повт 3:1) 34 Und der HERR sprach zu Mose: Fürchte dich nicht vor ihm, denn ich habe ihn in deine Hand gegeben mit Land und Leuten, und du sollst mit ihm tun, wie du mit Sihon, dem König der Amoriter, getan hast, der in Heschbon wohnte. (Пс 136:17) 35 Und sie schlugen ihn und seine Söhne und sein ganzes Kriegsvolk, bis keiner mehr übrig blieb, und nahmen das Land ein.