Рут 3 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Ноемінь, свекруха Рути, сказала їй: Дочко, чи не шукатиму тобі спочинку, щоб тобі було добре? 2 А тепер, хіба не наш найближчий родич Вооз, що з його молодицями ти була? Ось він цієї ночі віє ячмінь на току. 3 Ти ж помиєшся, помажешся, одягнеш на себе твій одяг і підеш до току. Не покажешся чоловікові, аж доки він не закінчить їсти і пити. 4 І буде, коли він засне, то дізнаєшся про місце, де він спить. Підеш, відкриєш при його ногах, і ляжеш, а він сповістить тобі те, що робитимеш. 5 А Рут промовила до неї: Усе, що тільки скажеш, учиню. 6 І вона пішла до току, і вчинила згідно з усім тим, що їй наказала її свекруха. 7 Вооз поїв і його серце розвеселилося, і він пішов спати біля частини купи зерна. Вона ж потай пішла і відкрила при його ногах. 8 Сталося ж опівночі, жахнувся чоловік і перелякався, — ось жінка спить в його ногах! 9 Він запитав: Хто ти? Вона ж відповіла: Я — Рут, твоя раба, — покладеш твоє крило на твою рабиню, бо ти — найближчий родич. 10 А Вооз сказав: Благословенна ти Господом Богом, дочко, бо більшим ти вчинила твоє останнє милосердя, ніж попереднє, що не пішла ти за одним із молодих, бідним чи багатим. 11 А тепер, дочко, не бійся, — усе, що ти сказала, я вчиню тобі, бо все плем’я мого народу знає, що ти є сильною жінкою, 12 і що я дійсно є близьким родичем, та є родич, ближчий за мене. 13 Переспи ніч, а вранці буде, що коли візьме тебе він, то добре, нехай бере, якщо ж не захоче тебе взяти, то візьму тебе я. Нехай живе Господь! Спи аж до ранку. 14 І вона спала в його ногах аж до ранку. Вона ж устала раніше, ніж хтось міг упізнати в темноті свого ближнього. І Вооз сказав: Хай не стане відомим, що жінка приходила до току. 15 І він сказав їй: Принеси фартух, що був на тобі. І вона тримала його, а він відміряв шість мірок ячменю та завдав їй на плечі. І вона пішла до міста. 16 Рут прийшла до своєї свекрухи, а та запитала: Що є, дочко? І вона розповіла їй усе, що для неї зробив той чоловік. 17 І сказала їй: Він дав мені цих шість мірок ячменю, бо сказав мені: Не підеш з порожніми руками до твоєї свекрухи! 18 Вона ж сказала: Сиди, дочко, доки ти не довідаєшся, як вирішиться справа. Адже чоловік не мовчатиме, аж доки не закінчить сьогодні справи.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Rut befolgt Noomis Rat

1 Und Noomi, ihre Schwiegermutter, sprach zu ihr: Meine Tochter, ich will dir eine Ruhestatt suchen, dass dir’s wohlgehe. (Рут 1:9) 2 Siehe, Boas, unser Verwandter, bei dessen Mägden du gewesen bist, worfelt diese Nacht Gerste auf der Tenne. 3 So bade dich und salbe dich und lege dein Kleid an und geh hinab auf die Tenne. Gib dich dem Mann nicht zu erkennen, bis er gegessen und getrunken hat. 4 Wenn er sich dann schlafen legt, so merke dir die Stelle, wo er sich hinlegt, und geh hin und decke seine Füße auf und leg dich hin, so wird er dir sagen, was du tun sollst. 5 Sie sprach zu ihr: Alles, was du mir sagst, will ich tun. 6 Sie ging hinab zur Tenne und tat alles, was ihre Schwiegermutter ihr geboten hatte. 7 Und als Boas gegessen und getrunken hatte, ward sein Herz guter Dinge, und er ging hin und legte sich hinter einen Kornhaufen. Und sie kam leise und deckte seine Füße auf und legte sich hin. 8 Als es nun Mitternacht ward, erschrak der Mann und drehte sich um; und siehe, eine Frau lag zu seinen Füßen. 9 Und er sprach: Wer bist du? Sie antwortete: Ich bin Rut, deine Magd. Breite den Saum deines Gewandes über deine Magd, denn du bist der Löser. (Рут 4:4; Єз 16:8) 10 Er aber sprach: Gesegnet seist du vom HERRN, meine Tochter! Du hast deine Liebe jetzt noch besser erzeigt als vorher, dass du nicht den jungen Männern nachgegangen bist, weder den reichen noch den armen. (Рут 2:11) 11 Nun, meine Tochter, fürchte dich nicht. Alles, was du sagst, will ich dir tun; denn das ganze Volk in meiner Stadt weiß, dass du eine tugendsame Frau bist. 12 Ja, es ist wahr, dass ich ein Löser bin; aber es ist noch ein Löser da, näher verwandt als ich. 13 Bleib über Nacht hier. Will er dich dann am Morgen lösen, gut, so mag er’s tun; hat er aber keine Lust, dich zu lösen, so will ich dich lösen, so wahr der HERR lebt. Schlaf bis zum Morgen! 14 Und sie schlief bis zum Morgen zu seinen Füßen. Und sie stand auf, ehe einer den andern erkennen konnte. Und er dachte: Wenn nur niemand erfährt, dass eine Frau auf die Tenne gekommen ist. 15 Und er sprach: Nimm das Tuch, das du umhast, und halt es auf. Und sie hielt es hin. Und er maß sechs Maß Gerste hinein und lud ihr’s auf. Und er ging in die Stadt. 16 Sie aber kam zu ihrer Schwiegermutter. Die sprach: Wie steht’s mit dir, meine Tochter? Und sie sagte ihr alles, was ihr der Mann getan hatte, 17 und sprach: Diese sechs Maß Gerste gab er mir; denn er sagte: Du sollst nicht mit leeren Händen zu deiner Schwiegermutter kommen. 18 Sie aber sprach: Warte nun ab, meine Tochter, bis du erfährst, wo es hinauswill; denn der Mann wird nicht ruhen, er bringe es denn heute zu Ende.