Приповістей 20 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Вино не знає міри, пияцтво — буйне; і кожний, хто з ним має справу, виявиться нерозумним. 2 Погроза царя не відрізняється від люті лева; хто дражнить його, грішить проти своєї душі. 3 Уникати сварок — честь для людини, а кожний нерозумний вплутується в них. 4 Коли докоряють ледачому, він не соромиться, — так само, як і той, хто в жнива позичає пшеницю. 5 Задуми серця людини — то глибока вода, та розумна людина її вичерпає. 6 Людина — щось величне! Великої ціни милосердна людина! Та важко знайти вірну людину! 7 Хто бездоганно живе в праведності, залишить своїх дітей щасливими. 8 Коли на троні сидить праведний цар, не повстане перед його очима ніяке зло. 9 Хто може похвалитися, що має чисте серце, або хто впевнено скаже, що він вільний від гріхів? Хто обмовляє батька чи матір, того світильник погасне, і зіниці його очей бачитимуть лише пітьму. Частка, поспішно отримана на початку, врешті-решт не матиме благословення. Не говори: Я помщуся ворогові! Але чекай на Господа, щоб Він тобі допоміг. 10 Вага, що недоважує чи переважує, і подвійна міра, — те й друге нечисте перед Господом. 11 І якщо хтось робить такі принципи своїм способом життя, то юнак буде пов’язаний зі святим, і дорога його буде прямою. 12 Вухо чує, і око бачить, — те й друге — творіння Господнє. 13-22 Не люби зводити наклепи, щоб ти не був відкинений. Розплющ свої очі — і наповнишся вдосталь хлібом. 23 Двоякі гирі — огида для Господа, і оманлива вага — не до вподоби Йому. 24 У Господі спрямовуються кроки людини. То як же смертному зрозуміти свої дороги? 25 Пасткою для людини є поспішно посвячувати дещо зі свого добра, і вже після молитви доводиться каятися. 26 Мудрий цар відсіває безбожних, — він накладе на них колесо. 27 Дух людини — світло Господа, Він досліджує закутки нутра. 28 Милосердя і правда — охорона царя, вони праведністю оточуватимуть його трон. 29 Мудрість — окраса молодих, а сивина — слава старців. 30 Синці та побої спадають на злих, а рани проникають у закутки нутра.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Der Wein macht Spötter, und starkes Getränk macht wild; wer davon taumelt, wird niemals weise. (Прип 23:29; Прип 31:5; Ос 4:11) 2 Das Drohen des Königs ist wie das Brüllen eines Löwen; wer ihn erzürnt, der sündigt wider das eigene Leben. (Прип 16:14) 3 Eine Ehre ist es dem Mann, dem Streit fernzubleiben; aber die gerne streiten, sind allzumal Toren. 4 Im Herbst will der Faule nicht pflügen; so muss er in der Ernte betteln und kriegt nichts. (Прип 6:6) 5 Der Rat im Herzen eines Mannes ist wie ein tiefes Wasser; aber ein Verständiger kann es schöpfen. 6 Viele Menschen rühmen sich ihrer Güte; aber wer findet einen, der zuverlässig ist? 7 Ein Gerechter, der unsträflich wandelt, dessen Kindern wird’s wohlgehen. (Пс 112:1) 8 Ein König, der auf dem Richterstuhl sitzt, sondert aus mit seinem Blick alles Böse. (Пс 101:3) 9 Wer kann sagen: »Ich habe mein Herz geläutert und bin rein von meiner Sünde«? (Йов 4:17; Йов 9:2; Прип 30:12) 10 Zweierlei Gewicht und zweierlei Maß ist beides dem HERRN ein Gräuel. 11 Schon einen Knaben erkennt man an seinem Tun, ob er lauter und redlich werden will. (Прип 22:6) 12 Ein hörendes Ohr und ein sehendes Auge, die macht beide der HERR. 13 Liebe den Schlaf nicht, dass du nicht arm wirst; lass deine Augen offen sein, so wirst du Brot genug haben. 14 »Schlecht, schlecht!«, spricht man, wenn man kauft; aber wenn man weggeht, so rühmt man sich. 15 Es gibt Gold und viel Perlen; aber ein Mund, der Vernünftiges redet, ist ein edles Kleinod. 16 Nimm dem sein Kleid, der für einen andern Bürge wurde, und pfände ihn anstelle des Fremden! (Прип 6:1) 17 Das gestohlene Brot schmeckt dem Manne gut; aber am Ende hat er den Mund voller Kieselsteine. (Прип 9:17) 18 Pläne kommen zum Ziel, wenn man sich recht berät; und Krieg soll man mit Vernunft führen. (Прип 24:6) 19 Wer Geheimnisse verrät, ist ein Verleumder, und mit dem, der den Mund nicht halten kann, lass dich nicht ein. 20 Wer seinem Vater und seiner Mutter flucht, dessen Leuchte wird verlöschen in der Finsternis. (Вих 21:17; Прип 30:17) 21 Das Erbe, nach dem man zuerst sehr eilt^[1], wird zuletzt nicht gesegnet sein. 22 Sprich nicht: »Ich will Böses vergelten!« Harre des HERRN, der wird dir helfen. (Прип 24:29; Рим 12:17) 23 Zweierlei Gewicht ist dem HERRN ein Gräuel, und eine falsche Waage ist nicht gut. 24 Jedermanns Schritte bestimmt der HERR. Welcher Mensch versteht seinen Weg? 25 Es ist dem Menschen ein Fallstrick, unbedacht Gelübde zu tun und erst nach dem Geloben zu überlegen. 26 Ein weiser König sondert die Frevler aus und lässt das Rad über sie gehen. 27 Eine Leuchte des HERRN ist des Menschen Geist; er durchforscht alle Kammern des Innern. (1Кор 2:11) 28 Gütig und treu sein behütet den König, und sein Thron besteht durch Güte. (Прип 16:12) 29 Der Jünglinge Ehre ist ihre Stärke, und graues Haar ist der Alten Schmuck. (Прип 16:31) 30 Man muss dem Bösen wehren mit harter Strafe und mit ernsten Schlägen, die man fühlt.