І.Навина 14 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Ось це ті з ізраїльських синів, хто успадкував у Ханаанській землі, яким дав спадок священик Елеазар та Ісус, син Навина, і володарі родів ізраїльських синів по батьківській лінії. 2 Вони успадкували за жеребами, як і заповів Господь через посередництво Ісуса дев’ятьом племенам і половині племені Манасії, 3 з другого боку Йордану. А левітам не дав спадку між ними, 4 бо сини Йосифа були двома племенами — Манасія і Єфрем. Тож левітам не дано частки в землі, але тільки міста, щоб жити, і наділи для їхньої худоби і їхню худобу. 5 Як Господь заповів Мойсеєві, так і вчинили ізраїльські сини, і поділили землю. 6 Якось підійшли сини Юди до Ісуса в Ґалґалі, і Халев, син Єфонії, кенезеєць, сказав йому: Ти знаєш слово, яке Господь сказав Мойсеєві, Божому чоловікові стосовно мене і тебе в Кадис-Варні; 7 адже сорок років мали ми, коли послав мене Мойсей, Божий слуга, з Кадис Варни розвідати землю. І я йому відповів слово за Його розумінням. 8 А мої брати, які пішли зі мною, відвернули серце народу, я ж продовжував іти слідом за моїм Господом Богом. 9 І Мойсей поклявся в той день, кажучи: Земля, в яку ти прийшов, буде в спадок тобі та твоїм синам навіки, бо продовжував ти йти слідом за Господом, Богом нашим. 10 До тепер Господь підтримував мене, як і сказав. Ось сорок п’ятий рік, відколи Господь промовив це слово до Мойсея, а Ізраїль усе ходив по пустелі. І ось тепер, сьогодні, я — вісімдесятип’ятилітній. 11 Сьогодні я ще сильний, такий, як і тоді, коли посилав мене Мойсей, — так і тепер маю силу вийти на війну і ввійти. 12 Тепер прошу в тебе цю гору, як сказав Господь у той день, бо ти чув це слово в той день. Тепер же там є енакімці, сильні й великі міста. Отже, якщо зі мною є Господь, то я вигублю їх, як і сказав мені Господь! 13 І поблагословив його Ісус, і дав Халевові, синові Єфонії, синові Кенеза Хеврон у спадок. 14 Через це Хеврон став належати Халевові, синові Єфонії-кенезейця, як спадок аж до цього дня, тому що він пішов слідом за приписами Господа, Бога Ізраїля. 15 А назва Хеврона раніше була місто Арвок — провідне місто енакімців. І земля відпочила від війни.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Die Verteilung des Westjordanlandes

1 Dies sind die Gebiete, die die Israeliten als Erbteil erhielten im Lande Kanaan, die unter sie ausgeteilt haben der Priester Eleasar und Josua, der Sohn Nuns, und die Häupter der Sippen unter den Stämmen der Israeliten. (Чис 34:17) 2 Sie teilten diese Gebiete durchs Los unter sie, wie der HERR durch Mose geboten hatte, sie den neuneinhalb Stämmen zu geben. (Чис 26:55) 3 Denn den zweieinhalb Stämmen hatte Mose ihr Erbteil gegeben jenseits des Jordans; den Leviten aber hatte er kein Erbteil unter ihnen gegeben. (Повт 10:9; ІНав 13:14; ІНав 13:33) 4 Denn die Söhne Josef waren zwei Stämme, Manasse und Ephraim. Den Leviten aber gab man keinen Anteil am Lande, sondern Städte zum Wohnen samt Weideplätzen für ihr Vieh und ihre Habe. (Чис 35:2; ІНав 21:1) 5 Wie der HERR dem Mose geboten hatte, so taten die Israeliten und verteilten das Land.

Kalebs Erbteil

6 Da traten herzu die Judäer zu Josua in Gilgal; und Kaleb, der Sohn Jefunnes, der Kenasiter, sprach zu ihm: Du weißt, was der HERR zu Mose, dem Mann Gottes, sagte meinet- und deinetwegen in Kadesch-Barnea. (Чис 13:1; Чис 14:24; Повт 1:36) 7 Ich war vierzig Jahre alt, als mich Mose, der Knecht des HERRN, aussandte von Kadesch-Barnea, um das Land zu erkunden, und ich ihm Bericht gab nach bestem Wissen. (Чис 13:6; Чис 13:30) 8 Aber meine Brüder, die mit mir hinaufgezogen waren, machten dem Volk das Herz verzagt; ich aber folgte dem HERRN, meinem Gott, treulich. 9 Da schwor Mose an jenem Tage und sprach: Das Land, das dein Fuß betreten hat, soll dein und deiner Nachkommen Erbteil sein für immer, weil du dem HERRN, meinem Gott, treulich gefolgt bist. 10 Und nun siehe, der HERR hat mich am Leben gelassen, wie er mir zugesagt hat. Es sind nun fünfundvierzig Jahre her, dass der HERR dies zu Mose sagte, als Israel in der Wüste umherzog. Und nun siehe, ich bin heute fünfundachtzig Jahre alt 11 und bin noch heute so stark, wie ich war an dem Tage, da mich Mose aussandte. Wie meine Kraft damals war, so ist sie noch jetzt, zu kämpfen und aus- und einzuziehen. 12 So gib mir nun dies Gebirge, von dem der HERR geredet hat an jenem Tage; denn du hast’s gehört am selben Tage, dass dort die Anakiter wohnen und große und feste Städte sind. Vielleicht wird der HERR mit mir sein, dass ich sie vertreibe, wie der HERR zugesagt hat. (ІНав 11:21) 13 Da segnete ihn Josua und gab Kaleb, dem Sohn Jefunnes, Hebron zum Erbteil. (ІНав 15:13; ІНав 21:11) 14 Daher wurde Hebron das Erbteil Kalebs, des Sohnes Jefunnes, des Kenasiters, bis auf diesen Tag, weil er dem HERRN, dem Gott Israels, treulich gefolgt war. (Чис 32:12) 15 Aber Hebron hieß vorzeiten Stadt des Arba, der der größte Mensch war unter den Anakitern. Und das Land war zur Ruhe gekommen vom Kriege. (ІНав 11:23)