Ісаї 38 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Сталося ж, що в той час захворів Езекія — аж до смерті. До нього прийшов пророк Ісая, син Амоса, і сказав йому: Так говорить Господь: Дай вказівки стосовно твого дому, бо ти вмираєш і не житимеш! 2 Тоді Езекія повернув своє обличчя до стіни і помолився до Господа, 3 кажучи: Згадай, Господи, як я ходив перед Тобою в правді праведним серцем, і я робив гідне перед Тобою! І заплакав Езекія великим плачем. 4 І було Господнє слово до Ісаї, кажучи: 5 Іди і скажи Езекії: Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: Я почув голос твоєї молитви, і Я побачив твої сльози. Ось додаю до твого віку п’ятнадцять років. 6 Я спасу тебе з руки царя ассирійців і захищу це місто. 7 Це ж тобі знак від Господа, що Бог здійснить це слово: 8 тінь ступенів, які пройшло сонце, десять ступенів дому твого батька, поверну сонце на десять ступенів. І сонце пішло назад на десять ступенів, які пройшла тінь. 9 Молитва Езекії, царя Юдеї, коли він захворів і піднявся зі своєї хвороби: 10 Я сказав: На висоті своїх днів у брамах аду залишу решту літ. 11 Я сказав: Більше не побачу спасіння Бога на землі, більше не побачу людини 12 з мого роду. Я залишив решту свого життя. Вийшло воно і відійшло від мене, як той, хто згортає шатро, після того, як поставив; мій дух був у мені, як основа ткача, який наближається, щоб відтяти. У той день я був переданий 13 аж до ранку, наче левові. Так він розтрощив мої кості, бо від дня аж до ночі я був переданий. 14 Як ластівка, так закричу, і як голубка, так повчуся, бо очі мої перестали глядіти на висоту неба до Господа, Який мене визволив 15 і забрав біль моєї душі. 16 Господи, про це Тобі сповістили, і Ти підняв мій подих і, зрадівши, я ожив, 17 бо Ти підняв мою душу, щоб не загинула, і відкинув від мене всі мої гріхи. 18 Адже Тебе не хвалитимуть ті, хто в аді, і мертві Тебе не благословлятимуть, не надіятимуться і ті, хто в аді, на Твоє милосердя. 19 Ті, які живуть, Тебе благословлятимуть, — так, як і я. Віднині зроблю дітей, які сповістять Твою праведність, 20 Господи мого спасіння. І не спочину, благословляючи Тебе з псалтирем усі дні мого життя перед домом Бога. 21 І сказав Ісая до Езекії: Візьми плитку смоківниць, розітри, наліпи на тіло і будеш здоровим. 22 А Езекія сказав: Це знак, що я ввійду в дім Господа Бога.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Hiskias Krankheit, Genesung und Danklied

1 Zu der Zeit wurde Hiskia todkrank. Und der Prophet Jesaja, der Sohn des Amoz, kam zu ihm und sprach zu ihm: So spricht der HERR: Bestelle dein Haus, denn du wirst sterben und nicht am Leben bleiben. (2Цар 20:1; 2Хр 32:24) 2 Da wandte Hiskia sein Angesicht zur Wand und betete zum HERRN 3 und sprach: Ach, HERR, gedenke doch, wie ich vor dir in Treue und ungeteilten Herzens gewandelt bin und getan habe, was dir gefällt. Und Hiskia weinte sehr. (2Цар 18:3) 4 Da geschah das Wort des HERRN zu Jesaja: 5 Geh hin und sage Hiskia: So spricht der HERR, der Gott deines Vaters David: Ich habe dein Gebet gehört und deine Tränen gesehen. Siehe, ich will deinen Tagen noch fünfzehn Jahre zulegen 6 und will dich samt dieser Stadt erretten aus der Hand des Königs von Assyrien und will diese Stadt beschirmen. (Іс 31:5; Іс 37:35) 7 Und dies sei dir das Zeichen von dem HERRN, dass der HERR tun wird, was er zugesagt hat: 8 Siehe, ich lasse den Schatten, der auf den Stufen des Ahas hinabgestiegen ist, mit der Sonne zehn Stufen zurückgehen. Da ging die Sonne die zehn Stufen zurück, die sie hinabgestiegen war. 9 Dies ist das Lied Hiskias, des Königs von Juda, als er krank gewesen und von seiner Krankheit gesund geworden war: 10 Ich sprach: In der Mitte meines Lebens muss ich dahinfahren, zu des Totenreichs Pforten bin ich befohlen für den Rest meiner Jahre. 11 Ich sprach: Nun werde ich nicht mehr sehen den HERRN, ja, den HERRN im Lande der Lebendigen, nicht mehr schauen die Menschen, mit denen, die auf der Welt sind. (Пс 27:13) 12 Meine Hütte ist abgebrochen und über mir weggenommen wie eines Hirten Zelt. Zu Ende gewebt hab ich mein Leben wie ein Weber; er schneidet mich ab vom Faden. Tag und Nacht gibst du mich preis; (Йов 4:21; Йов 7:6; 2Кор 5:1) 13 bis zum Morgen schreie ich um Hilfe; aber er zerbricht mir alle meine Knochen wie ein Löwe; Tag und Nacht gibst du mich preis. 14 Ich zwitschere wie eine Schwalbe und gurre wie eine Taube. Meine Augen sehen verlangend nach oben: Herr, ich leide Not, tritt für mich ein! (Іс 59:11) 15 Was soll ich reden und was ihm sagen? Er hat’s getan! Entflohen ist all mein Schlaf bei solcher Betrübnis meiner Seele. 16 Herr, davon lebt man, und allein darin liegt meines Lebens Kraft: Du lässt mich genesen und am Leben bleiben. 17 Siehe, um Trost war mir sehr bange. Du aber hast dich meiner Seele herzlich angenommen, dass sie nicht verdürbe; denn du wirfst alle meine Sünden hinter dich zurück. (Пс 32:5; Мих 7:18) 18 Denn die Toten loben dich nicht, und der Tod rühmt dich nicht, und die in die Grube fahren, warten nicht auf deine Treue; (Пс 6:6; Пс 115:17) 19 sondern allein, die da leben, loben dich so wie ich heute. Der Vater macht den Kindern deine Treue kund. (Повт 4:9) 20 Der HERR hat mir geholfen, darum wollen wir singen und spielen, solange wir leben, im Hause des HERRN! 21 Und Jesaja sprach, man sollte ein Pflaster von Feigen nehmen und auf sein Geschwür legen, dass er gesund würde. (2Цар 20:7) 22 Hiskia aber sprach: Was ist das Zeichen, dass ich wieder zum Hause des HERRN hinaufgehen kann?