Ісаї 37 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І сталося, коли цар Езекія почув це, він роздер одяг, обв’язався мішковиною і прийшов до Господнього дому. 2 І він послав економа Еліякіма, писаря Сомну та старців-священиків, одягнених у мішковину, до пророка Ісаї, сина Амоса, 3 і вони сказали йому: Так говорить Езекія: Сьогоднішній день — день смутку, ганьби, звинувачення і гніву, бо напали болі на ту, яка народжує, та не має сили народити. 4 Нехай твій Господь Бог вислухає слова Рапсака, які послав цар ассирійців, щоб ганьбити живого Бога, ганьбити словами, які почув твій Господь Бог! І помолися до твого Господа Бога про тих, хто залишився. 5 І прийшли слуги царя до Ісаї, 6 а Ісая їм сказав: Так скажете вашому володареві: Так говорить Господь: Не бійся слів, які ти почув, якими мене принизили посли ассирійських царів. 7 Ось Я нашлю на нього духа, і, почувши вістку, він повернеться до своєї країни і поляже від меча у своїй землі. 8 І Рапсак повернувся, і застав царя, який тримав у облозі Ломну. Та цар ассирійців почув, що 9 вийшов Трак, цар ефіопів, воювати з ним. І, почувши, повернувся і послав вісників до Езекії, кажучи: 10 Так скажете Езекії, цареві Юдеї: Хай не обманює тебе твій Бог, на Якого ти понадіявся, запевняючи: Єрусалим не буде виданий у руки царя ассирійців! 11 Хіба ти не чув, що зробили ассирійські царі, як вони вигубили всю землю? 12 Хіба боги народів визволили тих, кого вигубили мої батьки? А Ґозан, Харран і Фафес, які є в країні Телсада? 13 Де є царі Емата та Арфада і міста Сепфаріма, Анаґа, Уґава? 14 І Езекія взяв сувій від посланців і розгорнув його перед Господом, 15 і Езекія помолився до Господа, кажучи: 16 Господи Саваоте, Боже Ізраїля, Який сидиш на херувимах, Ти єдиний Бог кожного царства світу, Ти створив небо і землю. 17 Вислухай, Господи, поглянь, Господи, і подивися на слова, які послав Сеннахирім, щоби зневажити живого Бога! 18 Адже насправді ассирійські царі спустошили весь світ і їхні землі, 19 і кинули їхніх божків у вогонь, бо вони не були богами, але ділами людських рук — дерево і камінь, і їх знищили. 20 Ти ж, Господи, Боже наш, спаси нас з їхньої руки, щоб кожне царство землі пізнало, що Ти — єдиний Бог! 21 І до Езекії був посланий Ісая, син Амоса, і він сказав йому: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Сеннахиріма, царя ассирійців! 22 Ось слово, яке про нього сказав Бог: Він опоганив тебе і висміяв тебе, дівчино, Сіонська дочко, над тобою покивав головою, Єрусалимська дочко! 23 Кого ти зневажив і розгнівив? Чи на кого ти підвищив свій голос? І ти не підняв вверх твоїх очей — на Святого Ізраїля! 24 Адже через посланців ти зневажив Господа, бо ти сказав: Я вийшов на висоту гір безліччю колісниць і аж до кінців Лівану, і зрізав висоту свого кедра та красу кипариса, і я ввійшов до висоти границі лісу, 25 і я поставив греблю і висушив води та все згромадження вод! 26 Хіба ти не почув цього віддавна, — те, що Я зробив? Від древніх днів Я заповів, а тепер наказав спустошити народи у твердинях і тих, які живуть в укріплених містах. 27 Я зробив руки слабкими, і вони посохли, — стали сухими, як трава на дахах і як суха зелень. 28 Тепер же Я знаю твій спочинок, твій вихід і твій вхід. 29 А твій гнів, яким ти розгнівався, і твоя гіркота прийшла до Мене, тож Я вкладу кільце у твої ніздрі та уздечку у твої губи, і поверну тебе дорогою, якою ти прийшов. 30 Ось тобі знак: Їж цього року те, що ти посіяв, наступного року — те, що залишилося, а на третій, посіявши, збирайте врожай, насаджуйте виноградники і їжте їхній плід! 31 І буде, що ті, які залишилися в Юдеї, випустять корінь вниз і принесуть вгорі насіння. 32 Адже з Єрусалима вийдуть ті, хто залишився, і ті, які врятувалися, — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота це зробить! 33 Через це так говорить Господь про царя ассирійців: Він не ввійде в це місто, і не пустить туди стрілу, і не покладе на нього щита, не оточить його валами, 34 але дорогою, якою прийшов, нею і повернеться! Так говорить Господь: 35 Я захищу це місто, щоби його спасти задля Мене і задля Давида, Мого слуги! 36 І вийшов Господній ангел, і вигубив у ассирійському таборі сто вісімдесят п’ять тисяч, і, піднявшись вранці, знайшли всі тіла мертвими. 37 Тож ассирійський цар, відступивши, відійшов і поселився в Ніневії. 38 І коли він поклонявся в домі Насараха, свого божка, Адрамелех і Сарасар, його сини, убили його мечами, а самі врятувалися у Вірменії. А замість нього зацарював Асорадан, його син.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Als aber der König Hiskia das hörte, zerriss er seine Kleider und legte den Sack an und ging in das Haus des HERRN. 2 Und er sandte den Hofmeister Eljakim und den Schreiber Schebna samt den Ältesten der Priester, mit dem Sack angetan, zu dem Propheten Jesaja, dem Sohn des Amoz. 3 Und sie sprachen zu ihm: So spricht Hiskia: Das ist ein Tag der Trübsal, der Strafe und der Schmach – wie wenn Kinder eben geboren werden sollen, aber die Kraft fehlt, sie zu gebären. (Іс 66:9; Ос 13:13) 4 Vielleicht hört der HERR, dein Gott, die Worte des Rabschake, den sein Herr, der König von Assyrien, gesandt hat, den lebendigen Gott zu schmähen, und straft die Worte, die der HERR, dein Gott, gehört hat! So tu Fürbitte für die Übriggebliebenen, die noch vorhanden sind. 5 Und die Großen des Königs Hiskia kamen zu Jesaja. 6 Jesaja aber sprach zu ihnen: So sollt ihr eurem Herrn sagen: So spricht der HERR: Fürchte dich nicht vor den Worten, die du gehört hast, mit denen mich die Knechte des Königs von Assyrien gelästert haben! (Іс 10:24) 7 Siehe, ich gebe in ihn einen Geist, dass er ein Gerücht hört und in sein Land zurückkehrt, und ich will ihn durchs Schwert fällen in seinem Lande. (Іс 31:8) 8 Als aber der Rabschake zurückkam, fand er den König von Assyrien im Kampf gegen Libna; denn er hatte gehört, dass dieser von Lachisch abgezogen war. 9 Denn der König von Assyrien hatte gehört über Tirhaka, den König von Kusch: Er ist ausgezogen, gegen dich zu kämpfen. Als er das hörte, sandte er Boten zu Hiskia und ließ ihm sagen: 10 So sprecht zu Hiskia, dem König von Juda: Lass dich durch deinen Gott nicht betrügen, auf den du dich verlässt und sprichst: Jerusalem wird nicht in die Hand des Königs von Assyrien gegeben werden. (Іс 36:15) 11 Siehe, du hast gehört, was die Könige von Assyrien allen Ländern getan haben, dass sie den Bann an ihnen vollstreckten, und du allein solltest errettet werden? 12 Haben denn die Götter der Völker die Länder errettet, die von meinen Vätern vernichtet wurden: Gosan, Haran, Rezef und die von Eden in Telassar? (Іс 36:18) 13 Wo ist der König von Hamat und der König von Arpad und der König der Stadt Sefarwajim, von Hena und Awa? 14 Und als Hiskia den Brief von den Boten empfangen und gelesen hatte, ging er hinauf in das Haus des HERRN und breitete ihn aus vor dem HERRN. 15 Und Hiskia betete zum HERRN und sprach: 16 HERR Zebaoth, du Gott Israels, der du über den Cherubim thronst, du bist allein Gott über alle Königreiche auf Erden, du hast Himmel und Erde gemacht. (1Сам 4:4; Пс 80:2) 17 HERR, neige deine Ohren und höre doch; HERR, tu deine Augen auf und sieh doch! Höre doch alle die Worte Sanheribs, die er gesandt hat, um den lebendigen Gott zu schmähen. (Дан 9:18) 18 Wahr ist’s, HERR, die Könige von Assyrien haben alle Königreiche verwüstet samt ihren Ländern 19 und haben ihre Götter ins Feuer geworfen; denn sie waren nicht Götter, sondern Werk von Menschenhänden, Holz und Stein. Die haben sie vertilgt. 20 Nun aber, HERR, unser Gott, errette uns aus seiner Hand, damit alle Königreiche auf Erden erfahren, dass du allein der HERR bist! (Іс 40:5; Іс 45:6) 21 Da sandte Jesaja, der Sohn des Amoz, zu Hiskia und ließ ihm sagen: So spricht der HERR, der Gott Israels: Was du von mir erbeten hast wegen des Königs Sanherib von Assyrien, habe ich gehört. 22 Dies ist’s, was der HERR über ihn spricht: Die Jungfrau, die Tochter Zion, verachtet dich und spottet deiner; die Tochter Jerusalem schüttelt das Haupt hinter dir her. 23 Wen hast du geschmäht und gelästert? Über wen hast du die Stimme erhoben? Du hobst deine Augen empor wider den Heiligen Israels. 24 Durch deine Knechte hast du den Herrn geschmäht und gesagt: »Ich bin mit der Menge meiner Wagen heraufgezogen auf die Höhe der Berge in den innersten Libanon und habe seine hohen Zedern abgehauen samt seinen auserwählten Zypressen und bin bis zu seiner äußersten Höhe gekommen, in seinen dichtesten Wald. (Іс 10:13) 25 Ich habe gegraben und Wasser getrunken und habe mit meinen Fußsohlen ausgetrocknet alle Flüsse Ägyptens.« 26 Hast du nicht gehört, dass ich es lange zuvor bereitet und von Anfang an geplant habe? Jetzt aber habe ich’s kommen lassen, dass du feste Städte zerstören solltest zu Steinhaufen, 27 und ihre Einwohner sollten ohne Kraft werden und sich fürchten und zuschanden werden und wie Feldgras werden und wie grünes Kraut, wie Gras auf den Dächern, das vor dem Ostwind verdorrt. (Пс 129:6) 28 Ich weiß von deinem Aufstehen und Sitzen, von deinem Ausziehen und Einziehen und dass du tobst gegen mich. 29 Weil du nun gegen mich tobst und dein Stolz vor meine Ohren gekommen ist, will ich dir meinen Ring in die Nase legen und meinen Zaum in dein Maul und will dich den Weg wieder zurückführen, den du gekommen bist. 30 Und das sei dir, Hiskia, ein Zeichen: In diesem Jahr isst man, was von selber nachwächst, im nächsten Jahr, was auch dann noch wächst; im dritten Jahr sät und erntet, pflanzt Weinberge und esst ihre Früchte. 31 Und die Erretteten vom Hause Juda und was übrig geblieben ist werden von Neuem nach unten Wurzeln schlagen und oben Frucht tragen. (Іс 27:6) 32 Denn von Jerusalem werden ausgehen, die übrig geblieben sind, und die Erretteten vom Berge Zion. Solches wird tun der Eifer des HERRN Zebaoth. (Іс 9:6) 33 Darum spricht der HERR über den König von Assyrien: Er soll nicht in diese Stadt kommen und soll auch keinen Pfeil hineinschießen und mit keinem Schild gegen sie vorrücken und soll keinen Wall gegen sie aufschütten, 34 sondern auf dem Wege, den er gekommen ist, soll er zurückkehren und nicht in diese Stadt kommen, spricht der HERR. 35 Denn ich will diese Stadt beschirmen, dass ich sie errette um meinetwillen und um meines Knechtes David willen. (Іс 31:5; Іс 38:6) 36 Da fuhr aus der Engel des HERRN und schlug im Lager der Assyrer hundertfünfundachtzigtausend Mann. Und als man sich früh am Morgen aufmachte, siehe, da lag alles voller Leichen. (Іс 17:14; Іс 31:8) 37 Und Sanherib, der König von Assyrien, brach auf, zog ab, kehrte zurück und blieb zu Ninive. 38 Es begab sich aber, als er anbetete im Hause Nisrochs, seines Gottes, erschlugen ihn seine Söhne Adrammelech und Sarezer mit dem Schwert, und sie flohen ins Land Ararat. Und sein Sohn Asarhaddon wurde König an seiner statt.