Єремії 37 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Слово, що було до Єремії від Господа, щоб сказати: 2 Так сказав Господь, Бог Ізраїля, мовлячи: Запиши всі слова, які Я тобі сказав, у книгу. 3 Бо ось приходять дні, — говорить Господь, — і поверну відселення Мого народу Ізраїля і Юди, — сказав Господь, — і поверну їх у землю, яку Я дав їхнім батькам, і пануватимуть у ній. 4 Ось це слова, які Господь сказав проти Ізраїля і Юди: 5 Так сказав Господь: Почуєте голос страху. Страх, і немає миру. 6 Запитайте, і побачите, чи породив чоловік, і про страх, в якому держатимуть стегна, і не буде спасіння. Через що Я побачив кожного чоловіка і його руки на його стегнах, повернули обличчя, блідими стали. 7 Бо великий той день і немає такого, і час скрутний для Якова, та від нього врятується! 8 У той день, — сказав Господь, — Я знищу ярмо з їхньої шиї та розтрощу їхні кайдани, і вони більше не працюватимуть на чужинців. 9-11 А працюватимуть для їхнього Господа Бога, і Я підніму їм їхнього царя Давида. 12 Так сказав Господь: Я підняв побиття, болюче твоє побиття. 13 Немає того, хто судить твій суд, лікуватимешся в болі, для тебе немає допомоги. 14-15 Усі твої друзі забули про тебе, не запитають. Адже Я тебе побив побиттям ворога, строгим напоумленням, понад усю твою неправедність помножилися твої гріхи. 16 Через це всі, що з’їдають тебе, будуть пожерті, і всі твої вороги їстимуть усе своє тіло. І ті, що тебе грабують, будуть на пограбування, і дам на розшматування всіх, що тебе шматують. 17 Бо наведу твоє оздоровлення, оздоровлю тебе від болючих ран, — говорить Господь, — бо ти прозваний розсіяним. Здобич є вашою, бо немає того, хто її шукає. 18 Так сказав Господь: Ось Я поверну відселення Якова і помилую його полонених. І місто буде збудоване на його висоті, і храм буде заселений за своїм присудом. 19 І вийдуть з них співаки і голос тих, що танцюють. І помножу їх, і не зменшаться. 20 І їхні сини ввійдуть, як раніше, і їхнє свідчення буде встановлене перед Моїм обличчям. І Я навідаюся до тих, що їх гнобили. 21-22 І їхні сильні будуть над ними, і його володар вийде з нього. І зберу їх, і повернуться до Мене. Бо хто цей, що дав своє серце, аби навернутися до Мене? — говорить Господь. 23 Бо вийшов розлючений Господній гнів, вийшов гнів, що обертається, він прийде на безбожних. 24 Не відвернеться гнів Господнього обурення, аж доки не звершить, і аж доки не встановить починання Його серця. Пізнаєте це в кінці днів.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Jeremia warnt den König

1 Und Zedekia, der Sohn Josias, wurde König anstatt Konjas^[1], des Sohnes Jojakims; denn Nebukadnezar, der König von Babel, machte ihn zum König im Lande Juda. (2Цар 24:17; Єр 24:1) 2 Aber er und seine Großen und das Volk des Landes gehorchten nicht den Worten des HERRN, die er durch den Propheten Jeremia redete. 3 Gleichwohl sandte der König Zedekia Juchal, den Sohn Schelemjas, und den Priester Zefanja, den Sohn Maasejas, zum Propheten Jeremia und ließ ihm sagen: Bitte den HERRN, unsern Gott, für uns! (Єр 7:16; Єр 42:2) 4 Denn Jeremia ging noch unter dem Volk aus und ein, und man hatte ihn noch nicht ins Gefängnis geworfen. 5 Es war aber das Heer des Pharao aus Ägypten aufgebrochen, und als die Chaldäer, die Jerusalem belagerten, davon hörten, zogen sie von Jerusalem ab. 6 Und des HERRN Wort geschah zum Propheten Jeremia: 7 So spricht der HERR, der Gott Israels: Sagt dem König von Juda, der euch zu mir gesandt hat, mich zu befragen: Siehe, das Heer des Pharao, das euch zu Hilfe ausgezogen ist, wird wieder heim nach Ägypten ziehen, 8 und die Chaldäer werden wiederkommen und gegen diese Stadt kämpfen und sie erobern und mit Feuer verbrennen. (Єр 34:22) 9 So spricht der HERR: Betrügt euch nicht damit, dass ihr denkt: »Die Chaldäer werden von uns abziehen.« Sie werden nicht abziehen. 10 Selbst wenn ihr das ganze Heer der Chaldäer schlüget, die gegen euch kämpfen, und es blieben von ihnen nur etliche Verwundete übrig, so würden sie, ein jeder in seinem Zelt, aufstehen und diese Stadt mit Feuer verbrennen.

Jeremia wird gefangen gesetzt

11 Als nun der Chaldäer Heer von Jerusalem abgezogen war vor dem Heer des Pharao, 12 wollte Jeremia aus Jerusalem heraus ins Land Benjamin gehen, um mit seinen Verwandten ein Erbe zu teilen. (Єр 32:8) 13 Und als er zum Benjamintor kam, war dort ein Wachhabender mit Namen Jirija, der Sohn Schelemjas, des Sohnes Hananjas; der griff den Propheten Jeremia und sprach: Du willst zu den Chaldäern überlaufen. 14 Jeremia sprach: Das ist nicht wahr, ich will nicht zu den Chaldäern überlaufen. Aber Jirija wollte ihn nicht hören, sondern griff Jeremia und brachte ihn zu den Oberen. 15 Und die Oberen wurden zornig über Jeremia und schlugen ihn und warfen ihn ins Gefängnis im Hause Jonatans, des Schreibers; denn das hatten sie zum Kerker gemacht. (Єр 20:2) 16 So kam Jeremia in das Gewölbe der Zisterne. Dort blieb Jeremia lange Zeit.

Zedekia befragt heimlich den Propheten

17 Aber der König Zedekia sandte hin und ließ ihn holen. Und der König fragte ihn heimlich in seinem Haus und sprach: Ist wohl ein Wort vom HERRN vorhanden? Jeremia sprach: Ja! Du wirst dem König von Babel in die Hände gegeben werden. (Єр 34:21) 18 Und Jeremia sprach zum König Zedekia: Was hab ich gegen dich, gegen deine Großen und gegen dies Volk gesündigt, dass sie mich in den Kerker geworfen haben? 19 Wo sind nun eure Propheten, die euch weissagten und sprachen: Der König von Babel wird nicht über euch noch über dies Land kommen? 20 Und nun, mein Herr und König, höre mich und lass meine Bitte vor dir gelten! Lass mich nicht wieder in Jonatans, des Schreibers, Haus bringen, dass ich dort nicht sterbe. 21 Da befahl der König Zedekia, dass man Jeremia im Wachthof behalten sollte, und ließ ihm täglich aus der Bäckergasse einen Laib Brot geben, bis alles Brot in der Stadt aufgezehrt war. So blieb Jeremia im Wachthof. (Єр 32:2)