Єремії 20 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І почув Пасхор, син Еммира, священик, а цей поставлений був володарем Господнього дому, як Єремія пророкував ці слова. 2 І вдарив його, і кинув його в яму, що була в брамі окремого горішнього дому, який був у Господньому домі. 3 І Пасхор вивів Єремію з ями, і сказав йому Єремія: Не Пасхором назвав Господь твоє ім’я, але Переселенцем. 4 Тому що так говорить Господь: Ось Я даю тебе на переселення з усіма твоїми друзями, і вони впадуть від меча їхніх ворогів, і твої очі побачать! А тебе і всього Юду Я дам у руки царя Вавилону, і переселять їх, і поб’ють їх мечами. 5 І дам усю силу цього міста, усі його труди і всі скарби царя Юди в руки їхніх ворогів, і приведуть їх до Вавилону. 6 І ти, і всі, що живуть у твоєму домі, підете в полон, і там у Вавилоні помреш і будеш похований, — ти і всі твої друзі, яким ти пророкував неправду. 7 Господи, Ти мене обманув, і я обманений, Ти скріпився і переміг. Я став посміховищем, я закінчував кожний день висміяним. 8 Бо я сміятимуся моїм гірким словом, прикличу невірність і страждання, бо Господнє слово стало мені на погорду і на сміх увесь мій день. 9 І я сказав: Не назву Господнє Ім’я і більше не говоритиму Його Іменем. Та воно було, як вогонь, що горить, що палає в моїх костях, і я ослаб з усіх сторін, і не можу стерпіти. 10 Адже я почув напади багатьох, що зібралися довкола: Змовтеся і змовмося проти нього, усі мужі, його друзі! Стережіть його задум, може буде обманений, і здолаємо його, і одержимо нашу помсту на ньому. 11 І Господь з ним, як сильний борець. Через це вони переслідували і не змогли пізнати. Вони були дуже засоромлені, бо не пізнали своїх принижень, які навіки не забудуться. 12 Господи, що досліджуєш праведне, що знаєш нирки і серця, нехай побачу я помсту, що від Тебе на них, бо Тобі я відкрив мої захисні промови. 13 Співайте Господу, хваліть Його, бо Він вирвав душу бідного з руки тих, що роблять зло! 14 Проклятий день, в якому я народився в ньому. День, в який мене породила моя мати, хай не буде милий. 15 Проклята людина, що сповістила моєму батькові, кажучи: Тобі народився хлопчик, радісний день! 16 Нехай та людина буде, як міста, які Господь знищив у гніві й не розкаявся, нехай почує крик вранці та голосіння в полудень, 17 бо не вбив мене в лоні, і не стала мені моя мати моїм гробом і лоном вічного зачаття. 18 Чому це я вийшов із лона, щоб побачити страждання та болі, і мої дні закінчилися в соромі?

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Als aber Paschhur, der Sohn Immers, der Priester, der zum Vorsteher im Hause des HERRN bestellt war, hörte, wie Jeremia solche Worte weissagte, 2 schlug er den Propheten Jeremia und schloss ihn in den Block am oberen Benjamintor, das am Hause des HERRN ist. (Дії 16:24) 3 Und am andern Morgen ließ Paschhur den Jeremia aus dem Block los. Da sprach Jeremia zu ihm: Der HERR nennt dich nicht Paschhur, sondern »Schrecken um und um«; (Пс 31:14; Єр 6:25; Єр 10:1; Єр 46:5; Єр 49:29)

Пс 31:14Єр 6:25Єр 10:1Єр 46:5Єр 49:29

4 denn so spricht der HERR: Siehe, ich will dich zum Schrecken machen für dich selbst und alle deine Freunde; sie sollen fallen durchs Schwert ihrer Feinde, und du sollst es mit eigenen Augen sehen. Und ich will ganz Juda in die Hand des Königs von Babel geben; der soll sie wegführen nach Babel und mit dem Schwert töten. 5 Auch will ich alle Güter dieser Stadt und allen Ertrag ihrer Arbeit und alle Kleinode und alle Schätze der Könige von Juda in die Hand ihrer Feinde geben; die werden sie rauben, mitnehmen und nach Babel bringen. (Іс 39:6) 6 Und du, Paschhur, sollst mit allen deinen Hausgenossen gefangen weggeführt werden und nach Babel kommen. Dort sollst du sterben und begraben werden samt allen deinen Freunden, denen du Lügen gepredigt hast.

Die Last des Prophetenamts (Jeremias fünfte Klage)

7 HERR, du hast mich überredet und ich habe mich überreden lassen. Du bist mir zu stark gewesen und hast gewonnen; aber ich bin darüber zum Spott geworden täglich, und jedermann verlacht mich. (Єр 1:5) 8 Denn sooft ich rede, muss ich schreien; »Frevel und Gewalt!« muss ich rufen. Denn des HERRN Wort ist mir zu Hohn und Spott geworden täglich. 9 Da dachte ich: Ich will seiner nicht mehr gedenken und nicht mehr in seinem Namen predigen. Aber es ward in meinem Herzen wie ein brennendes Feuer, verschlossen in meinen Gebeinen. Ich mühte mich, es zu ertragen, aber konnte es nicht. (1Кор 9:16) 10 Denn ich höre, wie viele heimlich reden: »Schrecken ist um und um!« »Verklagt ihn!« »Wir wollen ihn verklagen!« Alle meine Freunde und Gesellen lauern, ob ich nicht falle: »Vielleicht lässt er sich überlisten, dass wir ihm beikommen können und uns an ihm rächen.« (Єр 3:1; Єр 18:18) 11 Aber der HERR ist bei mir wie ein starker Held, darum werden meine Verfolger fallen und nicht gewinnen. Sie müssen ganz zuschanden werden, weil es ihnen nicht gelingt. Ewig wird ihre Schande sein und nie vergessen werden. (Єр 1:8; Єр 1:19) 12 Und nun, HERR Zebaoth, der du die Gerechten prüfst, Nieren und Herz durchschaust: Lass mich deine Rache an ihnen sehen; denn dir habe ich meine Sache befohlen. (Єр 11:20) 13 Singet dem HERRN, rühmet den HERRN, der des Armen Leben aus den Händen der Boshaften errettet! 14 Verflucht sei der Tag, an dem ich geboren bin; der Tag soll ungesegnet sein, an dem mich meine Mutter geboren hat! (Йов 3:3; Йов 10:18; Єр 15:10) 15 Verflucht sei, der meinem Vater gute Botschaft brachte und sprach: »Du hast einen Sohn«, sodass er ihn fröhlich machte! 16 Der Tag soll sein wie die Städte, die der HERR vernichtet hat ohne Erbarmen. Am Morgen soll er Wehklage hören und am Mittag Kriegsgeschrei, (Бут 19:24) 17 weil er mich nicht getötet hat im Mutterleibe, sodass meine Mutter mein Grab geworden und ihr Leib ewig schwanger geblieben wäre! 18 Warum bin ich doch aus dem Mutterleib hervorgekommen, wenn ich nur Jammer und Herzeleid sehen muss und meine Tage in Schmach zubringe!